В індустріальному суспільстві змінюється роль держави. Вона тепер намагається обмежити свої функції забезпеченням дотримання «правил гри» учасниками ринкових відносин. держава спирається на систему правових норм, органи влади та управління, армію, поліцію, ідеологію, яка впливала на суспільство. Цю роль намагалися виконувати не лише республіканські, а й монархічні уряди.Монархії одночасно намагалися зберегти численні станові привілеї для дворянства, новонароджена буржуазія розпочала боротьбу за рівноправність та за участь в управлінні суспільством. Такі ж вимоги висували робітники. Тому XIX століття відзначилося революціями. Пік революційної боротьби припав на 1848 - 1849 роки, коли хвиля революцій прокотилася по Європі, охопивши Австрію, Францію, Німеччину, Угорщину, Італію. Монархії вистояли, але змушені були враховувати в своїй політиці інтереси підприємців, банкірів та впливових прошарків суспільства. Ще одною характерною рисою розвитку світової цивілізації від середини XIX століття стала боротьба народів за свої національні права. Більшість державних утворень в світі мали характер імперій, тому що на їхніх територіях проживали разом з панівними націями підкорені народи. Саме тоді зароджується національна самосвідомість гноблених народів, і вони починають виступати за створення національних держав.Для політичного розвитку західних країн у XIX ст. характерна боротьба за розширення демократії. З цим процесом запроваджувалися принципи виборності влади, більш широкого, а потім і загального виборчого права, розподіл гілок влади. Влада почала поділятися на відносно самостійні гілки - законодавчу (представницьку), виконавчу і судову(судді незалежні і підлягають лише закону). Подібно до вільної конкуренції, яка була в економіці певна конкуренція гілок влади в політиці давала можливість запобігти зосередженню влади в одних руках і встановленню диктатури. Права громадян та організація системи влади в демократичній державі регулювалася за допомогою основного закону - Конституції.З кінця XVIII - до кінця XIX століття залежно від характеру виконавчої влади визначилося декілька форм демократичних держав:Конституційна, або парламентська монархія де главою держави вважається король, але уряд створюється і контролюється парламентом.Парламентська республіка - парламент сам створює уряд і контролює його дії.Президентська республіка - де главою держави є президент, який обирається на загальних виборах і має великі повноваження.Виборність влади, давала можливість різним верствам населення захищати свої інтереси через своїх представників (депутатів до парламенту). Щоб допомогти самим виборцям об'єднатися для цього відповідно до певної ідеології і сформулювати конкретні завдання для депутатів парламенту, виникали політичні партії.
Answers & Comments
Відповідь:
В індустріальному суспільстві змінюється роль держави. Вона тепер намагається обмежити свої функції забезпеченням дотримання «правил гри» учасниками ринкових відносин. держава спирається на систему правових норм, органи влади та управління, армію, поліцію, ідеологію, яка впливала на суспільство. Цю роль намагалися виконувати не лише республіканські, а й монархічні уряди.Монархії одночасно намагалися зберегти численні станові привілеї для дворянства, новонароджена буржуазія розпочала боротьбу за рівноправність та за участь в управлінні суспільством. Такі ж вимоги висували робітники. Тому XIX століття відзначилося революціями. Пік революційної боротьби припав на 1848 - 1849 роки, коли хвиля революцій прокотилася по Європі, охопивши Австрію, Францію, Німеччину, Угорщину, Італію. Монархії вистояли, але змушені були враховувати в своїй політиці інтереси підприємців, банкірів та впливових прошарків суспільства. Ще одною характерною рисою розвитку світової цивілізації від середини XIX століття стала боротьба народів за свої національні права. Більшість державних утворень в світі мали характер імперій, тому що на їхніх територіях проживали разом з панівними націями підкорені народи. Саме тоді зароджується національна самосвідомість гноблених народів, і вони починають виступати за створення національних держав.Для політичного розвитку західних країн у XIX ст. характерна боротьба за розширення демократії. З цим процесом запроваджувалися принципи виборності влади, більш широкого, а потім і загального виборчого права, розподіл гілок влади. Влада почала поділятися на відносно самостійні гілки - законодавчу (представницьку), виконавчу і судову(судді незалежні і підлягають лише закону). Подібно до вільної конкуренції, яка була в економіці певна конкуренція гілок влади в політиці давала можливість запобігти зосередженню влади в одних руках і встановленню диктатури. Права громадян та організація системи влади в демократичній державі регулювалася за допомогою основного закону - Конституції.З кінця XVIII - до кінця XIX століття залежно від характеру виконавчої влади визначилося декілька форм демократичних держав:Конституційна, або парламентська монархія де главою держави вважається король, але уряд створюється і контролюється парламентом.Парламентська республіка - парламент сам створює уряд і контролює його дії.Президентська республіка - де главою держави є президент, який обирається на загальних виборах і має великі повноваження.Виборність влади, давала можливість різним верствам населення захищати свої інтереси через своїх представників (депутатів до парламенту). Щоб допомогти самим виборцям об'єднатися для цього відповідно до певної ідеології і сформулювати конкретні завдання для депутатів парламенту, виникали політичні партії.
Пояснення: