Якийсь зелений хаос крутився круг мене і хапав бричку за всі колеса, (уособлення) а неба тут було так багато, що очі тонули в нім, як в морі, (порівняння) та шукали, за що б зачепитись. І були безпомічні (неповне речення). Врешті ми вдома. Білі стіни будинку вертають мені притомність (метафора). Як тільки бричка вкотилась на широкий зелений двір (епітети) — закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу (оксиморон). Вона виповняла весь двір, таїлась в деревах, залягла по глибоких блакитних просторах. Так було тихо, що мені соромно стало калатання власного серця (порівняння).​