У ТЕКСТІ ВИЗНАЧИТИ ПРИСЛІВНИКИ ТА РОЗРЯДИ:
Сільського дядька Луку прозивали позаочі Стрільцем. Така накличка прилипла до нього за надмірну любов до мисливства. Здається, не було жодного випадку, щоби наш сельчанин вертався з полювання без трофею: то зайця підстрелить, то дику качку, а в гіршому випадку — куріпку. Сільчанські полювальними часто жартували, повертаючись з охоти порожняком: «Ми вбили ноги, а Стрілець качку».

Треба віддати належне краянинові: більше одної дичини він ніколи не відстрілював.

Навдивовижу нам усім у підвечір перевідав нашу оселю дядько Лука, котрий, наскільки я пам’ятаю, ніколи не приходив раніше. Знявши шапку, присів біля столу.

Він розказав, що завтра, себто 24 лютого, хоч і невелике, але таки свято Власа. Для Луки воно ж особливе, бо святий великомученик опікувався звірятами. ​