У ХІІІ-ХVІ столітті на Київській Русі князі займали важливе місце в суспільстві та мали великий вплив на розвиток держави і культури. Княже піклування відображало здібності князів забезпечувати державу, її економічне забезпечення та міцність.
Однією з основних функцій князів було забезпечення безпеки та захисту держави. Князі формували військові загони та забезпечували їх уніформою та зброєю. Також вони відповідали за оборону фортець, міст та інших об'єктів, які були важливі для захисту держави.
Князі також відігравали важливу роль у законодавчому процесі. Вони приймали нові закони та вносили зміни до існуючих. Князі також приймали важливі рішення щодо економічного розвитку держави, включаючи збір податків, встановлення митних платежів та підтримку розвитку торгівлі та ремесла.
Князі також займалися культурно-освітніми питаннями. Вони фінансували будівництво церков, монастирів та інших культурних споруд. Князі також підтримували навчання та відповідали за розвиток культурної та наукової сфери.
Отже, княже піклування на Київській Русі у ХІІІ-ХVІ столітті включало в себе безпеку та захист, законодавчу роботу, економічний розвиток та культурно-освітні питання.
У XIII-XVI століттях княже піклування в Київській Русі продовжувало зосереджуватися на організованій державній допомозі бідним, в якій значну роль відігравали церква і монастирі.
Ось деякі ключові моменти:
Князь Ярослав створив сирітське училище, яке надавало повний пансіон близько 300 підліткам щороку.
Єпископ Переяславський Єфрем за підтримки князів Ізяслава та Всеволода Ярославичів будував безкоштовні лікарні для хворих і сиріт, забезпечуючи постійне чергування лікарів і медичного персоналу, харчування та набір медикаментів.
Князь Володимир Мономах був відомий своєю милостинею, роздаючи гроші та предмети першої необхідності обома руками, а турбота про бідних і стражденних стала одним з його найбільших обов'язків.
Андрій Боголюбський наказав розвозити по вулицях і дорогах харчові продукти й роздавати їх бідним.
Дмитро Донський годував стражденних з власних рук.
Князь Роман Мстиславич все роздав бідним і помер у злиднях.
Загалом, турбота про бідних у Київській Русі продовжувала зосереджуватися на годуванні бідних, наданні притулку та медичної допомоги через церкву і монастирі, а також через фінансовані державою сиротинці та лікарні. Князі також продовжували підкреслювати важливість милостині та особистої благодійності стосовно бідних і стражденних.
Answers & Comments
Ответ:
Объяснение:
У ХІІІ-ХVІ столітті на Київській Русі князі займали важливе місце в суспільстві та мали великий вплив на розвиток держави і культури. Княже піклування відображало здібності князів забезпечувати державу, її економічне забезпечення та міцність.
Однією з основних функцій князів було забезпечення безпеки та захисту держави. Князі формували військові загони та забезпечували їх уніформою та зброєю. Також вони відповідали за оборону фортець, міст та інших об'єктів, які були важливі для захисту держави.
Князі також відігравали важливу роль у законодавчому процесі. Вони приймали нові закони та вносили зміни до існуючих. Князі також приймали важливі рішення щодо економічного розвитку держави, включаючи збір податків, встановлення митних платежів та підтримку розвитку торгівлі та ремесла.
Князі також займалися культурно-освітніми питаннями. Вони фінансували будівництво церков, монастирів та інших культурних споруд. Князі також підтримували навчання та відповідали за розвиток культурної та наукової сфери.
Отже, княже піклування на Київській Русі у ХІІІ-ХVІ столітті включало в себе безпеку та захист, законодавчу роботу, економічний розвиток та культурно-освітні питання.
Verified answer
Ответ:
У XIII-XVI століттях княже піклування в Київській Русі продовжувало зосереджуватися на організованій державній допомозі бідним, в якій значну роль відігравали церква і монастирі.
Ось деякі ключові моменти:
Загалом, турбота про бідних у Київській Русі продовжувала зосереджуватися на годуванні бідних, наданні притулку та медичної допомоги через церкву і монастирі, а також через фінансовані державою сиротинці та лікарні. Князі також продовжували підкреслювати важливість милостині та особистої благодійності стосовно бідних і стражденних.