Потрібен переказ, будь-ласочка♥︎♥︎♥︎ Літописи свідчать, що плем’я тиверців на мальовничих берегах Дністра вирішило заснувати своє поселення ще в V столітті. Круті береги допомагали відбивати набіги ворогів, а потужна річка дала життя торгівлі. Також з різних джерел відома інформація про переправу, що з давніх-давен функціонувала в цьому місці. Коли східнослов’янські землі були консолідовані в єдину державу, князь Володимир Святославович, усвідомлюючи необхідність захисту рубежів, заснував на місці річкового поселення Хотинський форт. В середині XIII століття за наказом монголо-татарських намісників всі оборонні споруди Галицько-Волинського князівства були знесені. Але на місці дерев’яних стін виросли кам’яні. Хотинську фортецю, яка тоді належала князям з роду Лева, не оминула така доля. З тих пір одночасно з розвитком інженерного оборонного мистецтва удосконалювалися і замкові укріплення У 30-х роках XV століття, землі Буковини перебували під владою молдавських правителів. Це був один з найбільш значних етапів розбудови Хотинської фортеці, коли було піднято рівень внутрішнього двору, зведені нові оборонні споруди. Пізніше, коли над вежами замку здіймалися турецькі прапори, французькі інженери створили зовнішню лінію оборони, що складалася з кам’яних валів, бастіонів, в’їзних веж, бойових терас, ровів, ескарп й контрескарп. Таким чином, Хотинська фортеця поєднує в собі зразки зодчества багатьох епох і народів. Це обумовлено розташуванням міста на перехресті культур Сходу і Заходу, а також величезним стратегічним значенням. Адже Хотинський замок в різні століття вважали своїм непорушним форпостом різні держави: Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Річ Посполита, Османська, Австро-Угорська та Російська імперії. Але варто відзначити, що фортеця відома головним чином не як приклад зодчества, а тим, що вона ставала центром історичних подій, які зумовили історію держав і народів, коли в глибокі фортечні рови стікали ріки крові.​