Відповідь:

У XIV-XV столітті українське суспільство було поділене на привілейовані та непривілейовані верстви. Привілейовані верстви включали великі феодальні землевласницькі класи, такі як князі, бояри, шляхта та вищий духовенство, які мали переваги та привілеї перед іншими частинами населення. Ось деякі прояви їхньої переваги:

1. Власність на землю: Привілейовані верстви мали власність на великі земельні наділи, які вони отримували від монархії або інших владарів. Це дозволяло їм контролювати та використовувати ці землі для своїх потреб, отримувати з них доходи та займати впливові посади.

2. Податкові переваги: Привілейовані верстви часто користувалися певними податковими привілеями. Вони могли бути звільнені від деяких податків або мати певні пільги в оподаткуванні, що зменшувало їх фінансові зобов'язання перед державою.

3. Судові привілеї: Привілейовані верстви мали власні суди та право на здійснення юрисдикції над своїми підданими. Це означало, що вони мали владу вирішувати судові справи, встановлювати покарання та забезпечувати правосуддя у своїх володіннях.

4. Економічні привілеї: Привілейовані верстви мали переваги у сфері торгівлі, ремесел та економічної діяльності. Вони могли отримувати монопольні права на певні види діяльності, надавати привілеї своїм ремісникам та торговим

Пояснення: