vladaperestyuk
ВЧИНОК ЯКИМ Я ПИШАЮСЬ Напевно в житті кожної людини є вчинки, якими він пишається і є такі, за які безмежно соромно.Люди здійснюють різні вчинки - під впливом обставин, за велінням душі, тому що так прийнято, та хіба мало чому. І я, звичайно, не виняток.Порившись в своєму минулому я із задоволенням виявила що вчинків, якими я в принципі можу пишається скоєно чимало - від наполегливої багатомісячної боротьби за життя підібраною вмираючої собаки до благополучно завершилася реанімації сторонньої людини, від досягнень на роботі (так, можна пишатися і цим, коли тобі протистоїть твоє ж начальство а ти повинен захищати співробітників) до благодійності ... Але ... Є одне АЛЕ!Доросла людина робить добрі, добрі вчинки, все-таки усвідомлюючи, що живе в соціумі, і що про його вчинок все одно стане комусь відомо - нехай навіть комусь одному. І людина, здійснюючи добрі справи, все одно знає, що його хтось схвалить, хтось похвалить. Так от чи можна вважати такі вчинки абсолютно безкорисливими, і чи можна в силу такого лукавства стовідсотково пишатися ними?І тут я згадала один випадок, і зрозуміла - так, це те, чим я можу пишатися! Можу пишатися, бо була дитиною, бо не оглядалася на інших, не позувала, мене не цікавило громадську думку. Тому що найщиріші вчинки роблять саме діти.Я тоді була ще маленькою - всього 8 років. І я тільки-тільки навчилася плавати. Ми всією сім'єю поїхали на море, і там я подружилася зі своєю ровесницею.Напевно всі діти знають як це здорово - сісти попою в надувний круг і весело гойдатися на хвилях. Так вчинила і моя нова подруга - села в коло і відпливла від берега. Хвилин через 10 я з жахом виявила, що її відносить у море - вона вже майже допливла до буйків, і її відносило все далі і далі. Я в той момент, не роздумуючи, кинулася плисти за нею. Я погано плавала, але подумала, що якщо я її наздожену, зможу взятися за коло і відбуксує її до берега. Звичайно, доплисти я не змогла, але все закінчилося добре, нас все-таки помітило доросле населення.Так от, в той момент я не бажала чийогось схвалення, я просто хотіла врятувати ту дівчинку, тому я можу по-справжньому пишатися цим вчинком!
Answers & Comments
Напевно в житті кожної людини є вчинки, якими він пишається і є такі, за які безмежно соромно.Люди здійснюють різні вчинки - під впливом обставин, за велінням душі, тому що так прийнято, та хіба мало чому. І я, звичайно, не виняток.Порившись в своєму минулому я із задоволенням виявила що вчинків, якими я в принципі можу пишається скоєно чимало - від наполегливої багатомісячної боротьби за життя підібраною вмираючої собаки до благополучно завершилася реанімації сторонньої людини, від досягнень на роботі (так, можна пишатися і цим, коли тобі протистоїть твоє ж начальство а ти повинен захищати співробітників) до благодійності ... Але ... Є одне АЛЕ!Доросла людина робить добрі, добрі вчинки, все-таки усвідомлюючи, що живе в соціумі, і що про його вчинок все одно стане комусь відомо - нехай навіть комусь одному. І людина, здійснюючи добрі справи, все одно знає, що його хтось схвалить, хтось похвалить. Так от чи можна вважати такі вчинки абсолютно безкорисливими, і чи можна в силу такого лукавства стовідсотково пишатися ними?І тут я згадала один випадок, і зрозуміла - так, це те, чим я можу пишатися! Можу пишатися, бо була дитиною, бо не оглядалася на інших, не позувала, мене не цікавило громадську думку. Тому що найщиріші вчинки роблять саме діти.Я тоді була ще маленькою - всього 8 років. І я тільки-тільки навчилася плавати. Ми всією сім'єю поїхали на море, і там я подружилася зі своєю ровесницею.Напевно всі діти знають як це здорово - сісти попою в надувний круг і весело гойдатися на хвилях. Так вчинила і моя нова подруга - села в коло і відпливла від берега. Хвилин через 10 я з жахом виявила, що її відносить у море - вона вже майже допливла до буйків, і її відносило все далі і далі. Я в той момент, не роздумуючи, кинулася плисти за нею. Я погано плавала, але подумала, що якщо я її наздожену, зможу взятися за коло і відбуксує її до берега. Звичайно, доплисти я не змогла, але все закінчилося добре, нас все-таки помітило доросле населення.Так от, в той момент я не бажала чийогось схвалення, я просто хотіла врятувати ту дівчинку, тому я можу по-справжньому пишатися цим вчинком!