Ответ:

польська (Шопен, Монюшко),

чеська (Б. Сметана, А. Дворжак),

угорська (Ліст),

Пізніше, до кінця XIX століття у руслі романтизму постали:

норвезька (Гріг),

іспанська (Альбеніс),

фінська (Б. Г. Крусель, Сібеліус)

Нескінченна мінливість і контрастність життєвих вражень втілюється у вокальних і фортепіанних циклах Шуберта, Шумана, Ліста, Брамса й ін. Психологічне і лірико-драматичне трактування властиве в епоху романтизму і великим жанрам — симфонії, сонаті, квартету, опері. Тяга до вільного самовираження, поступової трансформації образів, наскрізного драматургічного розвитку породила вільні й змішані форми, властиві романтичним творам у таких жанрах, як балада, фантазія, рапсодія, симфонічна поема тощо.

Объяснение: