випишіть у робочий зошит лише речення з прямою мовою розставте розділові знаки побудуйте схеми до виписаних речень
Answers & Comments
olgabarybina218
Іване, — перервав хтось урешті тишу, — розкажи-но, як тебе жінка била, і як ти від неї забіг аж сюди. («П. м.», — а.) 2. «Невеликий пан — одчиниш і сам,» — каже Вернигора. («П. м.», — а.) 3. «Слухай-но, дурепо, — обірвав її проповідь Орел. — Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому, що взялася не за свою справу». («П., — а. — П. м.») 4. «Ох, — каже, — як не гріх котам таких малесеньких безвинних не жаліти! І їм же хочеться на світі жити...» («П. м., — а. — П. м.») 5. «Оце повісьте в корчмі, аби лицарів до бою надихало,» — сказав радник з відчутно пригаслим настроєм і, вже відходячи, докинув. — «Так мені голову замакітрили». («П. м.», — а. —П. м.») 6. «Дивна дівчина, — думалося йому раз по разу. — Такої я ще й не видав ніколи!» («П. м., — а. — П. м.») 7. Розтановивши ціле товариство, Максим дав ось який розпорядок: «Тепер помолімося, кому хто знає, а потім разом заграймо в роги». (А.: «П. м.») 8. Перед брамою пастушок поклонився й промовив: «Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити». (А.: «П. м.») 9. «Заповідник далеко звідси, — відповів дядько. — Сюди із заповідника лосі не бігають». («П. м.», — а.)
"Іване, - перервав хтось урешті тишу, - розкажи-но, як тебе жінка била, та як ти від неї забіг аж сюди". («П. м, - а. - п. м.»)
2. «Невеликий пан - одчиниш і сам,» - каже Вернигора. («П. м.», - а.)
3. «Слухай-но, дурепо, - обірвав її проповідь Орел. - Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому, що взялася не за свою справу». («П., - а. - П. м.»)
4. «Ох, - каже, - як не гріх котам таких малесеньких безвинних не жаліти! І їм же хочеться на світі жити...» («П. м! - а. - П. м.»)
5. «Оце повісьте в корчмі, аби лицарів до бою надихало,» - сказав радник з відчутно пригаслим настроєм і, вже відходячи, докинув: - "Так мені голову замакітрили». («П. м.», - а. - П. м.»)
6. «Дивна дівчина, - думалося йому раз по разу. - Такої я ще й не видав ніколи!» («П. м., - а. - П. м.»)
7. Розстановивши ціле товариство, Максим дав ось який розпорядок: «Тепер помолімося, кому хто знає, а потім разом заграймо в роги». (А.: «П. м.»)
8. Перед брамою пастушок поклонився й промовив: «Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити». (А.: «П. м.»)
9. «Заповідник далеко звідси, - відповів дядько. - Сюди із заповідника лосі не бігають». («П. м., - а. - П. м.»)
Answers & Comments
2. «Невеликий пан — одчиниш і сам,» — каже Вернигора. («П. м.», — а.)
3. «Слухай-но, дурепо, — обірвав її проповідь Орел. — Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому, що взялася не за свою справу». («П., — а. — П. м.»)
4. «Ох, — каже, — як не гріх котам таких малесеньких безвинних не жаліти! І їм же хочеться на світі жити...» («П. м., — а. — П. м.»)
5. «Оце повісьте в корчмі, аби лицарів до бою надихало,» — сказав радник з відчутно пригаслим настроєм і, вже відходячи, докинув. — «Так мені голову замакітрили». («П. м.», — а. —П. м.»)
6. «Дивна дівчина, — думалося йому раз по разу. — Такої я ще й не видав ніколи!» («П. м., — а. — П. м.»)
7. Розтановивши ціле товариство, Максим дав ось який розпорядок: «Тепер помолімося, кому хто знає, а потім разом заграймо в роги». (А.: «П. м.»)
8. Перед брамою пастушок поклонився й промовив: «Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити». (А.: «П. м.»)
9. «Заповідник далеко звідси, — відповів дядько. — Сюди із заповідника лосі не бігають». («П. м.», — а.)
"Іване, - перервав хтось урешті тишу, - розкажи-но, як тебе жінка била, та як ти від неї забіг аж сюди". («П. м, - а. - п. м.»)
2. «Невеликий пан - одчиниш і сам,» - каже Вернигора. («П. м.», - а.)
3. «Слухай-но, дурепо, - обірвав її проповідь Орел. - Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому, що взялася не за свою справу». («П., - а. - П. м.»)
4. «Ох, - каже, - як не гріх котам таких малесеньких безвинних не жаліти! І їм же хочеться на світі жити...» («П. м! - а. - П. м.»)
5. «Оце повісьте в корчмі, аби лицарів до бою надихало,» - сказав радник з відчутно пригаслим настроєм і, вже відходячи, докинув: - "Так мені голову замакітрили». («П. м.», - а. - П. м.»)
6. «Дивна дівчина, - думалося йому раз по разу. - Такої я ще й не видав ніколи!» («П. м., - а. - П. м.»)
7. Розстановивши ціле товариство, Максим дав ось який розпорядок: «Тепер помолімося, кому хто знає, а потім разом заграймо в роги». (А.: «П. м.»)
8. Перед брамою пастушок поклонився й промовив: «Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити». (А.: «П. м.»)
9. «Заповідник далеко звідси, - відповів дядько. - Сюди із заповідника лосі не бігають». («П. м., - а. - П. м.»)