Виправте всі помилки тексту!
Над лісом, полями, і горами розкинула свої розкішні крила весна.
Перелітаючи з місця на місце спускалася на землю щедро дарувала скрізь
сонячне світло.
Жайворонки підіймалися високо високо під білі хмари. В сяяні яскравих
променів вони співали свою пісню весні. Ліси хитали своїми широкими
кронами вкривали гостю яскравозеленими ковдрами. Квіти підносили весні
краплі перлистої роси зібраної протягом ночі, щоб вона вмила своє ніжне
личко.
Під великим деревом прокинувся маленький підсніжник. Він
простягнув свої ніжні пелюстки до теплого проміння. Як довго я спав –
вигукнув підсніжник дивуючись із голосного щебетання птахів. Скрізь
відчувався не повторний аромат лісу який прокидався від довгого зимового
сну. Сонячні зайчики вже сміливіше заглядали в темні діброви. Скоро розтане
і сніг, з під якого пробився нетерплячий підсніжник. Розцвіте на узлісі
черемха заспівають голосисті солов’ї, хтозна куди побіжать пагорбами
комашки а також весело загуде перший джміль.