На перший погляд, це два різних та не поєднаних поняття. Однак, це не так. Революція може призвести до встановлення демократії, а в демократичній країні може відбутися революція. Варто обережно ставитися до революції. Адже, побутує думка, що революція завжди має свою ціллю встановлення демократичного режиму. Проте історія нам наводить масу прикладів кривавих революцій, результатом яких стало встановлення авторитарних режимів.  

Я вважаю, що революції не повинні бути нерозбірливими і безладними подіями. Для мене немає різкого чи тривалого розмежування між деякими революціями та конституційними змінами: міцна демократія буде використовувати конституційні засоби, за допомогою яких відбуватимуться періодичні революційні події ненасильницьким шляхом (використання таких методів, як адвокасі кампанії, мирні зібрання, мітинги та розумне лобіювання). У цьому сенсі, я маю на увазі вираз, що «не може бути вищої сили, ніж громадяни», а обіцянка розпочати революцію – це найблагородніша громадянська амбіція, право і стримування влади від неправильних/несправедливих дій. Якщо перефразовувати французького державного діяча Алексіса де Токвіля, то в справжній демократії немає потреби вигадувати кінець революції, оскільки вона стає постійною і невід'ємною частиною самих демократичних домовленостей.