Вопрос №1 ? 2 балла У якому реченні немає звертання (розділові знаки пропущено)? Чого ви люди так на мене дивитесь? До тебе мій дорогий юний друже приходять нові книжки. Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі? Славу твою Києве несли у віках стародавні й вічні кобзарі. Вопрос №2 ? 2 балла У якому реченні правильно поставлено розділові знаки? О, Борисфене, батьку наш і друже, ти нас з’єднав в часи прадавніх зрушень. Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання? Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький. О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно. Вопрос №3 ? 2 балла Яке речення не ускладнене звертанням? Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов! Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла. Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць. Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну. Вопрос №4 ? 2 балла Яке речення ускладнено поширеним звертанням (розділові знаки пропущено)? Тебе я земле всю сходив до краю. Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління. Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній борозні. Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом. Вопрос №5 ? 2 балла У якому реченні допущено пунктуаційну помилку? Моя пісне, вогниста, шалена, ах, розбийся на світлі акорди. Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?.. І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю. Вопрос №6 ? 2 балла У якому реченні правильно поставлено розділові знаки? Тобі земле моя, рідна і велика, матінко велична, мої всі поривання. Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно. Ой, бандуро рідна сестро, золотії струни! Вложи в неї моє серце, високії думи. Світи нам день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно земля!
Answers & Comments
Відповідь:
1. Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?
2. О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
3. Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.
4. Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній борозні.
5. Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота!
6. Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно.
Пояснення: