Впізнай літературного героя»Климком 1. «Сивий, вусатий і кругло-товстий, любив походжати ранками по базару – у широких смугастих штанях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці, підперезаній крученим шовковим поясом з білими китицями. На ногах у нього були величезні жовті черевики.»
2. «...босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в діжурці »
3. «Був машиністом великого паровоза ФД ходив із залізною скринькою у руці, зморений очима й усміхнений . Мав шкіряний картуз з білими молоточками, від якого на лобі лишався червоний тугий пружок, що ніколи не встигав зійти до наступної зміни.»
4. «Неголене зморшкувате обличчя, товста обвисла нижня губа і високо підняте плече з карабіном на реміняці .»
5. «Вона стояла з немовлям на руках, притиснувши до себе разом з немовлям трояндову, мов тисячі троянд, сукню Маленька, бліда дивилася на бороданя широко розплющеними очима Одна її брова, поторкана золотом од ранкового сонця, напружено піднялася вгору і дрібно-дрібно тремтіла.»
6. «Маленьке-маленьке личко, біле, аж крейдяне, і щільно заплющені повіки, що здригалися від сонця, а губенята не червоні, а синюваті, ожинові, невпинно ворушились, наче шукали щось .»
7. «... низенький, сухоплечий, у ватяних штанях, вовняних шкарпетках і гострих шахтарських чунях.»
8. «... якийсь вурка йде з торбою за плечима, худий, брудний, босий, а великі сині очі , червоні по білках, так і нишпорять »
9. «Весела, рум’янощока , очі сміються..., у руках тримала жовте глеченя з квітками по боках , над вінцями в нього біліла шапочка молочної піни»
10. «Бліда, з величезними карими очима, у яких аж кричала безпорадна мука од страху, зібгала хустку тремтячими пальцями і сховала її під полу жакетика..., затулила обличчя руками й заплакала .»
11. « Дядько сидів просто на землі, обгорнувши ноги старою сукняною ковдрою. На скронях йому густо висіялася кучерява розсадка сивини , а лице було все в зморшках . І в кожній зморшці, здавалося Климку, чаїлася добра, лагідна усмішка .»
12. «Стояв у вагоні простоволосий, без зброї, у довгих, по самі лікті, шкіряних рукавицях. Обвів ліхтариком усі кутки розставивши ноги і згасивши ліхтарик, і раптом крикнув, як вистрілив».
2. «...босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в діжурці »
3. «Був машиністом великого паровоза ФД ходив із залізною скринькою у руці, зморений очима й усміхнений . Мав шкіряний картуз з білими молоточками, від якого на лобі лишався червоний тугий пружок, що ніколи не встигав зійти до наступної зміни.»
4. «Неголене зморшкувате обличчя, товста обвисла нижня губа і високо підняте плече з карабіном на реміняці .»
5. «Вона стояла з немовлям на руках, притиснувши до себе разом з немовлям трояндову, мов тисячі троянд, сукню Маленька, бліда дивилася на бороданя широко розплющеними очима Одна її брова, поторкана золотом од ранкового сонця, напружено піднялася вгору і дрібно-дрібно тремтіла.»
6. «Маленьке-маленьке личко, біле, аж крейдяне, і щільно заплющені повіки, що здригалися від сонця, а губенята не червоні, а синюваті, ожинові, невпинно ворушились, наче шукали щось .»
7. «... низенький, сухоплечий, у ватяних штанях, вовняних шкарпетках і гострих шахтарських чунях.»
8. «... якийсь вурка йде з торбою за плечима, худий, брудний, босий, а великі сині очі , червоні по білках, так і нишпорять »
9. «Весела, рум’янощока , очі сміються..., у руках тримала жовте глеченя з квітками по боках , над вінцями в нього біліла шапочка молочної піни»
10. «Бліда, з величезними карими очима, у яких аж кричала безпорадна мука од страху, зібгала хустку тремтячими пальцями і сховала її під полу жакетика..., затулила обличчя руками й заплакала .»
11. « Дядько сидів просто на землі, обгорнувши ноги старою сукняною ковдрою. На скронях йому густо висіялася кучерява розсадка сивини , а лице було все в зморшках . І в кожній зморшці, здавалося Климку, чаїлася добра, лагідна усмішка .»
12. «Стояв у вагоні простоволосий, без зброї, у довгих, по самі лікті, шкіряних рукавицях. Обвів ліхтариком усі кутки розставивши ноги і згасивши ліхтарик, і раптом крикнув, як вистрілив».
Answers & Comments
Відповідь:
1. «Сивий, вусатий і кругло-товстий, любив походжати ранками по базару – у широких смугастих штанях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці, підперезаній крученим шовковим поясом з білими китицями. На ногах у нього були величезні жовті черевики".Опис аптекаря діда Бочонка.
2. «...босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в діжурці » - Климко
3. «Був машиністом великого паровоза ФД ходив із залізною скринькою у руці, зморений очима й усміхнений . Мав шкіряний картуз з білими молоточками, від якого на лобі лишався червоний тугий пружок, що ніколи не встигав зійти до наступної зміни» - дядько Кирило
4. «Неголене зморшкувате обличчя, товста обвисла нижня губа і високо підняте плече з карабіном на реміняці» - старий солдат-чех
5. «Вона стояла з немовлям на руках, притиснувши до себе разом з немовлям трояндову, мов тисячі троянд, сукню Маленька, бліда дивилася на бороданя широко розплющеними очима Одна її брова, поторкана золотом од ранкового сонця, напружено піднялася вгору і дрібно-дрібно тремтіла» - вчителька Наталя Миколаївна
6. «Маленьке-маленьке личко, біле, аж крейдяне, і щільно заплющені повіки, що здригалися від сонця, а губенята не червоні, а синюваті, ожинові, невпинно ворушились, наче шукали щось»- донечка Наталі Миколаївни Оля
7. «... низенький, сухоплечий, у ватяних штанях, вовняних шкарпетках і гострих шахтарських чунях» - дідусь Зульфата- Муса Шафарович Гарєєв
8. «... якийсь вурка йде з торбою за плечима, худий, брудний, босий, а великі сині очі , червоні по білках, так і нишпорять» - Климко
9. «Весела, рум’янощока , очі сміються..., у руках тримала жовте глеченя з квітками по боках , над вінцями в нього біліла шапочка молочної піни» - тітка Марина
10. «Бліда, з величезними карими очима, у яких аж кричала безпорадна мука од страху, зібгала хустку тремтячими пальцями і сховала її під полу жакетика..., затулила обличчя руками й заплакала» - дівчина-заробітчанка на базарі
11. « Дядько сидів просто на землі, обгорнувши ноги старою сукняною ковдрою. На скронях йому густо висіялася кучерява розсадка сивини , а лице було все в зморшках . І в кожній зморшці, здавалося Климку, чаїлася добра, лагідна усмішка» - безногийшвець на базарі
12. «Стояв у вагоні простоволосий, без зброї, у довгих, по самі лікті, шкіряних рукавицях. Обвів ліхтариком усі кутки розставивши ноги і згасивши ліхтарик, і раптом крикнув, як вистрілив» - німецький солдат, який вигнав людей з вагонів
Пояснення: