Дієприкметник – мішана (гібридна) частина мови, інші вважають, що це різновид прикметника. (Мала філологічна енциклопедія)

         Дієприкметники різною мірою поєднують у своїй морфологічній і семантичній природі властивості дієслова і прикметника, а саме:

1.     Творяться від дієслівних основ за допомогою спеціальних суфіксів і виявляють видові характеристики твірних основ, трансформовані у відносні ознаки, що співвідносяться:

а.      З реалізованими, результативними діями, н-д: замкнений, докінчений, поржавілий.

б.     З нереалізованими, результативними діями, н-д: супроводжуваний, зримий.

2.     Мають прикметникову словозміну, тобто форми відмінка, роду й числа, зумовлювані узгодженням з відповідними, і, як і прикметники, виступають в атрибутивній та предикативній функції, н-д: …знизившись до застрялої амфібії, шляхи мої неміряні, діти  мої не лічені,