Балада про Світязь

Чули ви, друзі, історію про те,

Як загрожувала Світязю небезпека ця.

Туганова Лері vshkole о0у жаві,

Міг країни нашої більше не бути.

Вороги були, які сплетали павутину,

Сплітні і лжі, своєю владою страшні.

Спробували зламати нашу єдину надію,

Але віри в рідну землю не змогли загасити.

Серця народу страждали від кари,

Від інтриг та обману боліли душі.

Та наша героїня не зблудила в миттєвості,

Відстояла правду, як скарб найцінніший.

Патріотизм її горів, як вогонь запалений,

Вона боролася за країну, як за дитину свою.

Не зрадила нікому, вірна як сонце в небі,

І мріяла про мир, про світле майбутнє країни своєї.

А коли здавалось, що надія загубилась,

І світло в країні вже майже погасло.

Тоді прийшов порятунок, як диво спасіння,

Спільно ми переможемо, сказала вона з вірою.

Так закінчилася історія про Світязь,

Де небезпека, вороги та страждання тліли.

А патріотизм героїні нам в серцях залишився,

Бо вона вірила і відстояла свою країну над усе.