Ответ:
1. Феодалізм

На кінець VІІ – на початок VІІІ ст. завершилося об`єднаня багатих і знатних людей варварського і римського суспільств. Вони перетворилися у могутній прошарок землевласників. Серед цих землевласників було немало представників верхівки церкви, а також багатих членів германських родів. Саме ці великі землевласники і стали основою для формування панівного прошарка суспільства, на який спиралася королівська влада.

По Верденському поділі найзгуртованішою і міцною частиною колишньої імперії Карла Великого було Західне Франкське королівство — майбутня Франція, як її почали називати з Х – ХІ ст.

Столицею нової держави став Париж, розташований на р. Сені. Влада останніх Каролінгів утрималася тут найдовше, до кінця Х ст. Вона, одначе, слабшала, і вони втрачали контроль над своїми володіннями. Прискорили руїну зовнішня небезпека. З кінця VІІІ ст. Країни Європи стали зазнавати напади норманів, які кораблями перетинали море і грабували узбережні країни, наганяючи жах на населення. До цього додалися спустошливі набіги арабів і угорців, що в ІХ ст. осилилися в Паннонії.

Представники місцевої влади зобов’язували великих землевласників у разі небезпеки з’являтися зі своїми загонами для відбиття нападу. Водночас дрібні землевласники самі стали шукати порятунку від набігів і переходити під захист сильних покровителів. Таких людей називали васалами. За надання захисту вони складали клятву вірності своєму покровителю — сеньйору (від лат. senior — старший) і зобов’язувалися служити йому, прибуваючи озброєними на його вимогу.

Щоб мати у своєму роспорядженні загін важкоозброєних вершників (рицарів), великий землевласник міг частину своєї землі роздати воїнам за службу, які, у свою чергу, якщо дозволяв розмір володіння, могли передати його за службу своїм васалам. Таким чином вистроювалися відносини між сенйорами і васалами, які нагадували драбину або піраміду. На вершині цієї драбини (піраміди) був король, який вважався васалом Бога. Деякі королі були васалами Папи Римського. Історики такий порядок називають „феодальною драбиною” або „феодальною іерархією”.

Коли напади норманів почастішали, Карл ІІ Лисий 847 р. зобов’язав “кожну вільну людину обрати собі сеньйора”. Права сеньйора над своїми васалами прирівнювалася до влади короля над своїми підданими. А ще через 30 років було визнано спадковість бенефіціїв і графських титулів. Тепер бенефіції перетворилися на спадкові володіння — феоди. Слово “феод”, від якого походять “феодал”, “феодалізм”, означає “земельне володіння”, надане (подароване) господарем — сеньйором своєму васалові (підвладній людині), який за це повинен був служити господареві. Володіння феодом, подібно до бенефіція, вимагало служби, переважно військової. Володарів феодів стали називати феодалами. Кожен феодал мав велику владу, а останні Каролінги були безсилими: вони не мали ані авторитету серед феодалів, ані війська для боротьби проти зовнішніх ворогів. Почали утворюватися графства, що нагадували маленькі королівства. Настав час феодальної роздробленості. Король вже був лише „першим серед рівних”. Поступово такий лад поширився на всі країни Західної, Центральної і почасти Східної Європи.

У середні віки слова „феодал” і „феодальне суспільство” не використовувалися. Їх придумали пізніше, в ХVІІ-ХVІІІ ст.. Попервах вони мали лайливе значення, для позначення відсталого суспільного ладу і тих людей що його захищали. В історичній науці ці слова стали використовуватися ще пізніше, але набили широкого вживання.

Объяснение:

Ответ:

1)Розповідають про працю Віланнів- чим вони займаються та що повинні вони робити.2В обмін сеньйор присвоював право на землю селянина і примушував його відбувати повинності: відробляти панщину чи сплачувати оброк.3) Коли дружина віллана туди відправляється і справно платить свій оброк, приносить своє тісто, то пекарша, гордовита і зверхня, буркоче, а пекар невдоволений і свариться, він присягається господніми зубами, що піч буде протоплена погано і що їм не доведеться їсти доброго хліба — він буде непропеченим.

Объяснение: