Відповідь:

1) Це пояснюється головним чином тим, що гайдуцький рух поєднував у собі не лише національно-визвольні, а й соціальні риси. Жертвами нападів гайдуцьких чет ставали не тільки представники османської влади, а й збирачі податків, купці, феодали, незалежно від їхньої національності та віросповідання.

2) Османська імперія тримала в покорі своїх підданих народів шляхом застосування різноманітних політичних, економічних та культурних стратегій.

Однією з найважливіших стратегій була встановлення механізмів контролю над народами, таких як установлення податків та податкових систем, системи реєстрації населення, системи державного контролю над торгівлею та інші. Ці механізми дозволяли османській владі збирати інформацію про народи та контролювати їх економічну діяльність.

Одним з ключових елементів влади Османської імперії були його солдати, які були рекрутовані з числа вірних мусульман. Ці солдати забезпечували не тільки безпеку імперії, але й допомагали у збиранні податків та контролюванні населення.

Османська імперія також використовувала політичні змагання між різними народами, щоб забезпечити контроль над ними. Одним з прикладів такої стратегії було створення великої кількості племінних фракцій серед курдів, що забезпечило тимчасовий мир між ними та османською владою.

Крім того, Османська імперія використовувала свою релігійну та культурну привабливість, щоб забезпечити покірність підданих народів. Вони дозволяли іншим релігіям, наприклад християнству та юдаїзму, проживати під їхнім владою, що відрізняло їх від інших імперій. Крім того, Османська імперія розвивала спеціальну систему, яку називали «мілетами». Кожній національній групі в імперії, такій як греки, серби, болгари, боснійці, армені, курди, давалося дозвіл на власне самоврядування та судову владу. Крім того, кожен мілет мав свої власні школи, мову, релігію та традиції. Це дозволяло зберігати національну ідентичність та культуру народів в імперії.

Однак, при цьому Османська імперія контролювала ці мілети, іноді за допомогою тиску та впливу, іноді шляхом силових дій. Це означало, що національні групи не мали повної свободи вирішувати свої питання, і імперія висувала свої вимоги, які доводилося дотримуватися.

Також, Османська імперія використовувала техніку розділення та панування. Влада часто заохочувала боротьбу між різними етнічними групами, щоб знизити загальний рівень незадоволеності народів та підтримувати свою владу.

Усі ці методи дозволяли Османській імперії тримати на підлозі підлеглих народів та зберігати свою владу на протязі багатьох століть. Однак, з часом ці методи стали менш ефективними, а національні групи стали більш активно боротися за свої права та незалежність, що спричинило кінець Османської імперії.