В кінці XIX та на початку XX століття США продовжували свій шлях до становлення однією з провідних світових держав, водночас зберігаючи свої традиції і цінності. Основною метою зовнішньої політики було забезпечення безпеки та процвітання США, а також збільшення впливу на міжнародні справи.

Зовнішня політика США в цей період була зосереджена на економічній та територіальній експансії. США придбали нові території, такі як Гаваї, Пуерто-Ріко, Філіппіни та Гуам, та стали впливовими гравцями у Панамській каналізації. Велика увага була приділена розвитку торгівлі та інвестицій, зокрема з країнами Латинської Америки та Європи. Крім того, США ввели ряд міжнародних ініціатив, таких як мирні переговори в Гаазі, які привели до створення Постійного суду ООН.

У внутрішній політиці США було багато соціальних та економічних змін. Відбулися значні зміни в законодавстві, зокрема відміна рабства та прийняття закону про рівність прав. Права жінок та меншин отримали певний прогрес, але все ще зазнавали дискримінації. Економіка країни розвивалася швидко, індустріалізація йшла повним ходом, з'являлися нові винаходи та технології.

Відносини між верхівкою та низами суспільства на початку ХХ століття були напруженими. Більшість вигод від економічного розвитку та промислового зростання отримувала лише верхівка суспільства, тоді як робітники, селяни та інші верстви населення жили у важких умовах.

Внутрішня політика США на той час була спрямована на захист інтересів великих корпорацій та індустріальних магнатів. Законодавство ставало все більш промислово-орієнтованим, що дозволяло бізнесу збільшувати свої прибутки за рахунок зниження зарплат та кількості відпусток для робітників.