Ранок народився (ь) у(в) росах у зе(и)лени(е)х буйнощах ли(е)вад. У(в)есь край світився(ь) мо(y)гутніми соняч(ш)никами що роз(с)ве(и)ртали(е)ся(ь) своїми тугими коронами для цвіту. Картоплі по пояс. В(у)се буяло в(y)се нали(е)валося(ь) жи(e)т(тт)євою силою в(у) цю благодатну пору ран(Hн)ьо(Йо)го літа. Зе(и)мля ніби прагнула вияви(е)ти свою не(и)стримну щедрісьть порадувати людей в(y)cim найкращим що тільки може ïм дати. Ли(е)вади ваби(е)ли холодками темно зе(и)лени(е)ми водою ставків бли(е)щали роз(с)кидали(е)ся(ь)шатрами верб яворів кущами калини. В(у) садках біліли хати Дивної краси. Що не хата - то ми(е)стецьк(цк)ий витвір. Одна підведе(и)на яскраво червоним друга - темно зе(и)леним та в(у)крита соломою, сусідня - оче(и)ретом з че(и)пурними ките(и)чками по краях. І в(у)сі хати білі чисті св'яткові, для щасливого літа ви биле(и)ся(ь) і(й) зараз змагалися(ь) в(у) красі.​