Бізнес на перлинах, коли за коштовністю на велику глибину пірнає людина, ризикуючи потонути, заробити кесонну хворобу або бути роздертою акулою, налічує тисячі років. Так тривало до кінця XIX століття, поки японський вчений Кокіті Мікімото не придумав, як вирощувати перлини штучним способом.

Тут слід зазначити, що штучне вирощування перлів зовсім не означає, що камені в результаті виходять несправжні. Дослідники в результаті спостереження з’ясували механізм утворення і стали використовувати саму природу для свого блага. Щоб підкреслити повну природність таких каменів, їх зазвичай називають культивованими перлинами.

У чому ж на практиці полягає технологія вирощування перлин на фермах? Вона зводиться до того, що стінки кожної мушлі акуратно відкривають, після чого під мантію молюска вноситься якась чужорідна частинка (крихітна намистина або фрагмент бісеру). З цього моменту молюск починає боротьбу з чужинцем, а для вирощування майбутніх ювелірних прикрас безхребетних поміщають у спеціальні водойми (рис. 3).

Для того щоб в мушлі з’явилася перламутрова горошина товарного вигляду та розміру, в середньому потрібно кілька років: 2 роки – для річкового, 3 роки – для морського молюска. У цей період фермер повинен ретельно стежити за підтримкою оптимальних умов життя молюсків і зростання вмісту їх панцира.

На сьогоднішній день головними постачальниками культивованих перлин на світовий ринок є Японія, Китай, Австралія та Полінезія.