Трансформація глобального світу призводить до зміни суспільного уявлення про нього та модифікування системи цінностей, до того ж особливої уваги набувають цінності особистості, самореалізації, людського здоров'я та життя, соціальної стабільності, збереження природних ресурсів та біорізноманітгя.
Останнім часом в експертному середовищі обговорення дедалі частіше потребують такі загрози розвитку, як проблеми забезпечення водою, продовольством та енергією, поступово проголошують необхідність докорінних змін світової економічної системи. З ініціативою глобальних змін виступила Організація Об'єднаних Націй, яка у 2009 р. започаткувала програму Ініціатива "зеленої економіки" (Green Economy Initiative), що може стати вирішенням проблем глобальної економічної кризи і кліматичних змін. Для протидії зміні клімату потрібна енергетична революція, що має супроводжуватися розвитком інфраструктури із запровадження відновлювальних джерел енергії. Розвиток такої інфраструктури супроводжуватиметься створенням нових робочих місць і підвищить рівень екологічної безпеки функціонування економіки. Зазначене може стати не лише запорукою збереження чистого довкілля, а й ефективним способом розбудови нової економіки.
Ініціатива з "зеленої економіки", впроваджувана UNEP (Програма ООН з охорони довкілля), націлена на допомогу урядам у формуванні і зосередженні політики та процесів інвестування на "зелених" секторах розвитку, зокрема "чистих" технологіях, відновлюваній енергетиці, водопостачанні, транспорті, управлінні відходами, " зеленому" будівництві, органічному сільському господарстві. Водночас вона концентрує зусилля й на стимулюванні економічного розвитку, створенні робочих місць і подоланні бідності, скороченні викидів парникових газів, ощадливішому використанні природних ресурсів і зменшенні обсягів відходів.
Розвиток сільського господарства є одним з наріжних каменів концепції "зеленої економіки", оскільки впливає на різні, пов'язані зі сталим розвитком, сфери життя. Нова економічна стратегія, запропонована ООН, передбачає докорінну трансформацію природокористування, промисловості та свідомості людей, виходячи поза межі постіндустріальної економіки.
Імпульсом розвитку “зеленої економіки" стала культурна революція 60-х років XX ст., ідеологічним базисом якої стала книга Р. Карсон “Тиха весна” (1962 р.)у в якій вперше висвітлювалися негативні наслідки економічного зростання, зокрема знищення біорізноманіття.
Теоретичні засади “зеленої економіки”, розроблені всесвітнім об'єднанням учених Інституту “зеленої економіки” ( Великобританія) – М. Кеннет, повертають науку з винятково кількісних вимірів “людини економічної” і розсувають межі мейнстріму через використання комплексних і міждисциплінарних методів і інструментів. По суті, обгрунтовуючи економічну політику, пропонується використовувати абсолютно нові підходи.
За визначенням ЮНЕП, “зелена економіка” – це економіка з низькими обсягами викидів вуглецевих сполук, яка ефективно використовує ресурси та відповідає інтересам всього суспільства.
“Зелена економіка” – глобальний рух, націлений на глобальні зміни у кожній окремій країні та оснований на принципах рівності доступу до ресурсів Землі в майбутньому і для майбутніх поколінь.
Концепція пропонує розумніше управління природним і людським капіталом планети, що змінить процес створення матеріальних благ і напрям розвитку нашого світу в умовах і планової, і ринкової економіки окремих країн світу.
Answers & Comments
Ответ:
Объяснение:
"Зелена економіка"
Трансформація глобального світу призводить до зміни суспільного уявлення про нього та модифікування системи цінностей, до того ж особливої уваги набувають цінності особистості, самореалізації, людського здоров'я та життя, соціальної стабільності, збереження природних ресурсів та біорізноманітгя.
Останнім часом в експертному середовищі обговорення дедалі частіше потребують такі загрози розвитку, як проблеми забезпечення водою, продовольством та енергією, поступово проголошують необхідність докорінних змін світової економічної системи. З ініціативою глобальних змін виступила Організація Об'єднаних Націй, яка у 2009 р. започаткувала програму Ініціатива "зеленої економіки" (Green Economy Initiative), що може стати вирішенням проблем глобальної економічної кризи і кліматичних змін. Для протидії зміні клімату потрібна енергетична революція, що має супроводжуватися розвитком інфраструктури із запровадження відновлювальних джерел енергії. Розвиток такої інфраструктури супроводжуватиметься створенням нових робочих місць і підвищить рівень екологічної безпеки функціонування економіки. Зазначене може стати не лише запорукою збереження чистого довкілля, а й ефективним способом розбудови нової економіки.
Ініціатива з "зеленої економіки", впроваджувана UNEP (Програма ООН з охорони довкілля), націлена на допомогу урядам у формуванні і зосередженні політики та процесів інвестування на "зелених" секторах розвитку, зокрема "чистих" технологіях, відновлюваній енергетиці, водопостачанні, транспорті, управлінні відходами, " зеленому" будівництві, органічному сільському господарстві. Водночас вона концентрує зусилля й на стимулюванні економічного розвитку, створенні робочих місць і подоланні бідності, скороченні викидів парникових газів, ощадливішому використанні природних ресурсів і зменшенні обсягів відходів.
Розвиток сільського господарства є одним з наріжних каменів концепції "зеленої економіки", оскільки впливає на різні, пов'язані зі сталим розвитком, сфери життя. Нова економічна стратегія, запропонована ООН, передбачає докорінну трансформацію природокористування, промисловості та свідомості людей, виходячи поза межі постіндустріальної економіки.
Імпульсом розвитку “зеленої економіки" стала культурна революція 60-х років XX ст., ідеологічним базисом якої стала книга Р. Карсон “Тиха весна” (1962 р.)у в якій вперше висвітлювалися негативні наслідки економічного зростання, зокрема знищення біорізноманіття.
Теоретичні засади “зеленої економіки”, розроблені всесвітнім об'єднанням учених Інституту “зеленої економіки” ( Великобританія) – М. Кеннет, повертають науку з винятково кількісних вимірів “людини економічної” і розсувають межі мейнстріму через використання комплексних і міждисциплінарних методів і інструментів. По суті, обгрунтовуючи економічну політику, пропонується використовувати абсолютно нові підходи.
За визначенням ЮНЕП, “зелена економіка” – це економіка з низькими обсягами викидів вуглецевих сполук, яка ефективно використовує ресурси та відповідає інтересам всього суспільства.
“Зелена економіка” – глобальний рух, націлений на глобальні зміни у кожній окремій країні та оснований на принципах рівності доступу до ресурсів Землі в майбутньому і для майбутніх поколінь.
Концепція пропонує розумніше управління природним і людським капіталом планети, що змінить процес створення матеріальних благ і напрям розвитку нашого світу в умовах і планової, і ринкової економіки окремих країн світу.