Аж до Нікейського собору, який був скликаний 325 року, християни в Римській імперії зазнавали переслідувань: у них відбирали майно, церкви спалювали. При імператорі Диоклетіані (близько 245 – 316 рр.) гоніння посилилися. Диоклетіан прагнув відновити старі язичницькі традиції та перетворити їх на свого роду державну релігію. Однак його антихристиянська політика виявилась неспроможною. Кінець їй поклав Костянтин І (близько 285 - 337 рр.), який став імператором після Диоклетіана.

Римська імперія мала добре організоване військо та відлагоджений механізм державного управління. Загальний економічний простір забезпечував достойний рівень статків. Громадянські права, які були даровані всьому населенню імперії, сприяли його єдності. Різні погляди зберігалися лише в питанні віросповідання.