Ответ:

Ця поезія – це філософський роздум про людську долю. Сам автор, будучи ув’язненим та перебуваючи в казематі, глибоко співчував усім знедоленим. Розмірковував про одвічні цінності: любов та розлуку, надію та розпач, пам'ять та забуття.

Автор не говорить нам, чому саме три брати покинули родину (стали козаками, визволителями своєї землі; змушені були піти в солдати для самодержавства; призвані на війну тощо). Спочатку було родинне щастя: мати виростила трьох синів (ясени – молоде покоління), сестра мала трьох братів (явори – молоді парубки), невістка збудувала власну сім'ю з дітьми (тополя – жіноча доля), дівчина заручилась з одним із братів (калина – молода дівчина). Потім розлука зруйнувала гармонію в житті кожного з них: мати залишилась без синів («не прийнялись три ясени», «плаче стара мати»), невістка з дітьми позбулась годувальника («тополя всихала», «плаче жінка з діточками в нетопленій хаті»), сестра самотня без братів («повсихали три явори», «сестра плаче, йде шукати братів на чужину»), заручена дівчина не стане дружиною («калина зов'яла», «дівчину заручену кладуть в домовину»).

Поезія відображає гірку долю рідного народу в часи поневолення. Останніми рядками «А три шляхи широкії терном заростають» Великий Кобзар застерігає, що терпеливе споглядання будь-якого поневолення може призвести до забуття.