Відповідь:

Пояснення:

Картина Т. Яблонської «Ранок» - це не тільки постала перед очима глядача невимушеність і легкість домашньої обстановки і струнка фігура дівчинки, а й приголомшлива історія кохання.

На полотні, написаному в 1954 році, художниця зобразила старшу дочку Олену. Жили вони тоді з першим чоловіком на перетині Червоноармійської та Саксаганського в Києві. Це зараз там знаходиться антикварний магазинчик, а тоді панувала атмосфера творчості та затишку (перший чоловік Яблонської, Сергій Отрощенко теж був художником). Вони виховували дівчинку Олену, а простий хлопець з Казахстану, який мріяв малювати, одного разу побачив репродукцію «Ранку» в журналі «Крестьянка».

Вона привернула його своїм світлом, дивовижною дівчинкою і спокоєм. Хлопчик виріс, пішов в художню школу, а потім вступив до Московського художнього інституту. Леночка теж стала студенткою факультету прикладних мистецтв того ж вузу з легкої руки мами. Випадково зустрівшись на лекціях, молоді люди познайомилися, полюбили один одного і зараз доглядають чотирьох онуків.

Але та сама картина «Ранок» майже через півстоліття все також залучає своїх глядачів. Худенька десятирічна дівчинка нагадує балерину або ластівку, яка зібралася злетіти вгору. Здається, що ось-ось заграє мелодійна розмірене музика і ми побачимо уявлення юної гімнастки.

Все залито весняним травневим світлом. Це кінець навчального року, і сонечко вже посилає свої ранкові промені на підлогу. Висить на спинці стільця піонерський галстук переносить глядача в далеку епоху їх молодості і викликає спогади про щасливе дитинство. Химерні вигини стільця з віденського дерева манять до себе сонячних зайчиків.

Кімната, хоч і підбадьоритися першими яскравими відблисками, все ще зберігає ранкову прохолоду. За маленькій скляній дверима, що вели на балкон, ще видно закутаний туманом місто. Леночка ще не прибрала ліжко, але вже видно, як вона радіє новому дню. Її почуття переносяться і на зелено-малахітовий плющ, і на глядачів, що дивляться на картину.