Після прийняття Румунією радянського ультиматуму 28 червня 1940 року підрозділи Червоної армії перейшли Дністер, щоб зайняти Північну Буковину та Бессарабію. У серпні на їх території було утворено Молдавську РСР і Чернівецьку та Акерманські області УРСР
Объяснение:
Відгукуючись на рішення Української Національної Ради (УНРада), 3 листопада (25 жовтня за ст. ст.) 1918 року у Чернівцях був створений Український крайовий комітет Буковини, який на скликаному того ж дня перед магістратом велелюдному віче за участі містян і представників українських громад повітів краю, заявив про підтримку наміру УНРади перебрати на себе владу на всій українській етнічній території Австро-Угорської імперії.
Через два дні була створена Румунська крайова асамблея, яка у свою чергу проголосила Буковину «румунською землею», і на її заклик до Румунії по захист 11 листопада на територію Буковини були введені королівські війська, щоб «запобігти безладу».
Вирішити долю краю мав скликаний за кілька тижнів у Чернівцях Національний конгрес за участі представників усіх основних етнічних груп Буковини. Однак на знак протесту проти фактичної румунської окупації він був проігнорованаий українцями та євреями, і 28 листопада голосами представників румунів, німців та поляків конгрес прийняв рішення про приєднання колишнього австрійського герцогства Буковина до Румунії.
На цей момент Бессарабія після краху Російської імперії пережила становлення автономної Молдавської Демократичної республіки у складі більшовицької Росії і короткий — з 6 лютого (24 січня) 1918 року, період незалежності, доки 9 квітня (27 березня) її Крайова рада (парламент) не проголосувала за об'єднання з Румунією, чиї війська за згодою Антанти вже третій місяць, формально — тимчасово, перебували на бессарабській території для «боротьби з анархією і охорони продовольчих складів та залізниць».
Ні УСРР, ні РРСФР з тим, що вони називали анексією Бесарабії, не змирились, проте їх неодноразові вимоги вивести з її території війська Румунією були проігноровані. У пошуку міжнародного визнання вона звернулась до ведучих країн Європи, і 28 жовтня 1920 року в Парижі з Великобританією, Францією, Італією та Японією уклала договір, який закріплював румунський суверенітет над Бессарабією. Утім Японія, діючи в рамках таємних домовленостей з СРСР, Паризький договір не ратифікувала, й чинності він так і не набрав.
У свою чергу СРСР у пошуку політико-пропагандистського фактора на кштал Білорусії щодо Польщі чи Карелії щодо Фінляндії, влітку 1924 року ухвалив рішення про створення в межах радянської України молдавської автономії, яка була проголошена 12 жовтня на частині території Одеської і Подільської губерній. Столицею Автономної Молдавської СРР стало місто Балта, а її кордоном на заході було оголошено «західний кордон Союзу РСР», яким в СРСР вважалася лінія річок Прут і Дунай, тобто включно із Бессарабією.
У 1928 році Румунія та СРСР приєднались до міжнародного пакту Келлога-Бріана, який передбачав відмову від війни як інструменту вирішення «суперечок чи конфліктів незалежно від їх природи чи походження», і 21 липня 1936 року підписали двосторонній «Протокол про взаємодопомогу», який румунська дипломатія трактувала як договір про ненапад. Попри це, «Бессарабське питання» було актуалізоване Радянським Союзом відразу як у 1939 році відбулось його політичне зближення з Третім рейхом, що знайшло відображення у секретному додатку до укладеного ними пакту Молотова-Ріббентропа.
Answers & Comments
Ответ:
Після прийняття Румунією радянського ультиматуму 28 червня 1940 року підрозділи Червоної армії перейшли Дністер, щоб зайняти Північну Буковину та Бессарабію. У серпні на їх території було утворено Молдавську РСР і Чернівецьку та Акерманські області УРСР
Объяснение:
Відгукуючись на рішення Української Національної Ради (УНРада), 3 листопада (25 жовтня за ст. ст.) 1918 року у Чернівцях був створений Український крайовий комітет Буковини, який на скликаному того ж дня перед магістратом велелюдному віче за участі містян і представників українських громад повітів краю, заявив про підтримку наміру УНРади перебрати на себе владу на всій українській етнічній території Австро-Угорської імперії.
Через два дні була створена Румунська крайова асамблея, яка у свою чергу проголосила Буковину «румунською землею», і на її заклик до Румунії по захист 11 листопада на територію Буковини були введені королівські війська, щоб «запобігти безладу».
Вирішити долю краю мав скликаний за кілька тижнів у Чернівцях Національний конгрес за участі представників усіх основних етнічних груп Буковини. Однак на знак протесту проти фактичної румунської окупації він був проігнорованаий українцями та євреями, і 28 листопада голосами представників румунів, німців та поляків конгрес прийняв рішення про приєднання колишнього австрійського герцогства Буковина до Румунії.
На цей момент Бессарабія після краху Російської імперії пережила становлення автономної Молдавської Демократичної республіки у складі більшовицької Росії і короткий — з 6 лютого (24 січня) 1918 року, період незалежності, доки 9 квітня (27 березня) її Крайова рада (парламент) не проголосувала за об'єднання з Румунією, чиї війська за згодою Антанти вже третій місяць, формально — тимчасово, перебували на бессарабській території для «боротьби з анархією і охорони продовольчих складів та залізниць».
Ні УСРР, ні РРСФР з тим, що вони називали анексією Бесарабії, не змирились, проте їх неодноразові вимоги вивести з її території війська Румунією були проігноровані. У пошуку міжнародного визнання вона звернулась до ведучих країн Європи, і 28 жовтня 1920 року в Парижі з Великобританією, Францією, Італією та Японією уклала договір, який закріплював румунський суверенітет над Бессарабією. Утім Японія, діючи в рамках таємних домовленостей з СРСР, Паризький договір не ратифікувала, й чинності він так і не набрав.
У свою чергу СРСР у пошуку політико-пропагандистського фактора на кштал Білорусії щодо Польщі чи Карелії щодо Фінляндії, влітку 1924 року ухвалив рішення про створення в межах радянської України молдавської автономії, яка була проголошена 12 жовтня на частині території Одеської і Подільської губерній. Столицею Автономної Молдавської СРР стало місто Балта, а її кордоном на заході було оголошено «західний кордон Союзу РСР», яким в СРСР вважалася лінія річок Прут і Дунай, тобто включно із Бессарабією.
У 1928 році Румунія та СРСР приєднались до міжнародного пакту Келлога-Бріана, який передбачав відмову від війни як інструменту вирішення «суперечок чи конфліктів незалежно від їх природи чи походження», і 21 липня 1936 року підписали двосторонній «Протокол про взаємодопомогу», який румунська дипломатія трактувала як договір про ненапад. Попри це, «Бессарабське питання» було актуалізоване Радянським Союзом відразу як у 1939 році відбулось його політичне зближення з Третім рейхом, що знайшло відображення у секретному додатку до укладеного ними пакту Молотова-Ріббентропа.
(надеюсь помог)