Я люблю школу, в якій вчуся. Вона велика й світла. Чистенькі вікна так і сяють на сонці. На першому поверсі знаходиться спор­тивний зал, де ми розвиваємося фізично, загартовуємося. Також там знаходиться актовий зал, де ми влаштовуємо різні вистави, концер­ти, інтелектуальні конкурси на честь різних свят. Класи у моїй школі охайні, затишні, в них приємно навчатися.

З усіх боків школа оточена деревами, кущами, квітами. Навесні та влітку під вікнами квітне бузок і рози. Поряд зі школою знахо­диться спортивний майданчик, діти там грають у різні спортивні ігри. Він завжди доглянутий учнями.

Шкільні вимоги завжди виконуються. Учні завжди охайні, ні­коли не спізнюються на уроки. Діти мого класу дружать між со­бою. Але головне, за що я люблю свою школу, — це можливість одержувати знання. Усі ми приходимо до школи маленькими діт­лахами, а залишаємо її дорослими людьми. Спочатку нас'вчить пер­ша вчителька, а потім — скільки предметів, стільки й учителів. Вони намагаються передати нам свої знання, свою любов до шкіль­ного предмета. Але найголовніше, що намагаються зробити вчителі, це сформувати наш світогляд, закласти фундамент на майбутнє життя, виховати нас. Велике спасибі нашим педагогам за їх працю, за їх терпіння.