Ответ:

Рід літератрури: епос.

Жанр: народна балада.

Тема: зображення туги за вдовиним сином, котрого убила ворожа стріла.

Ідея: висловлення глибокого співчуття до загиблого, уславлення материнської любові до своєї дитини.

Проблематика: "життя та смерть", "невмирущість пам'яті".  

Основна думка:  

Ой матінка плаче,  

Поки жити буде,  

А сестриця плаче,  

Поки не забуде;

А миленька плаче,  

Поки його бачить…  

Композиція.

Експозиція: діалог про стрілу - причину смерті вдовиного сина.

Зав’язка: смерть героя та приліт трьох рябеньких зозуль.

Кульмінація: оплакування рідними втрати дорогої людини.

Розв’язка: одвічна пам'ять про сина, брата, нареченого.  

Художні засоби.

Епітети: синього моря, земля сухенька, зозулі рябенькі.

Пестливі слова: зозуленьки, рябенькі, головоньках, серденька, ніженьках, головках, серденька, миленька.

Паралелізм:  

Де плаче миленька —

Там земля сухенька.

Гіпербола:

Де матінка плаче.

Там Дунай розлився;

Де плаче сестриця,

Там слізок криниця.

Анафора (єдинопочаток): "То його...", "Де плаче...Там...", "Поки...".

Трикратність: "три зозулі", "сіли у трьох різних місцях"

Метаморфози: мати-удовиця, сестра та кохана перетворюються на "зозуль рябеньких", щоб прилетіти до дорогої людини.

Образи: мати-удовиця, сестра, кохана.

Образ-символ: зозуля (символ суму та вдівства).

Объяснение:

народна балада "летіла стріла"