конкурс на корисний конкурс!
Щойно завершився телевізійний конкурс бальних танців. Видовище було яскраве, професійно організоване, майстерно проведене.
Та чи потрібен сьогодні такий конкурс? Кого ті бальні танці хвилюють? Може, пенсіонери пригадають молодість і до них повернеться здоров'я? Може, молодь відмовиться від комп'ютерних «зависань» і почне вивчати танцювальні па?
Навіщо було витрачати колосальні кошти на балетмейстерів, стилістів, візажистів, на розкішне вбрання конкурсантів? Чи не краще на ці гроші організувати конкурс на найдешевший ремонт власного помешкання чи приготування недорогого, але поживного обіду?
Хтось скаже, що краса врятує світ, що прекрасне пробуджує в душі найкраще... Хтось додасть, що краще все-таки дивитися, хай і не потрібні, але все ж красиві танці, ніж дурнуваті бойовики й дебільні детективи... Поки світ рятуватимуть бальні танці, у наших квартирах розсиплються стіни. Та й апетиту танцями не вгамуєш...
• Чи може замітка спонукати до обговорення порушеної в ній проблеми, тобто спричинити дискусію?
• Визначте стиль тексту замітки.
Уявіть, що ви є головним редактором газети для підлітків. Запишіть теми, які були 6 цікавими для ваших читачів. 

есть еще такой вариант

Дорослі інколи бувають дуже дивними, вам так не здається? Вони сміються над смертю і купують кілограми пігулок в аптеці. Вони говорять, що життя прекрасне і плачуть ночами від безсилля щось змінити. їм наплювати на громадську думку, і вони постійно питають: «Як я виглядаю?». Вони люблять самоту і міцно стискають в руці мобільний. Вони вважають, що наш будинок — наша фортеця, і ночами бояться, що його висадять разом з ними. Вони упевнені, що абсолютно спокійні і тягнуться рукою до чергової сигарети. Вони шокують людей і бояться зайвий раз сказати нам «люблю». Вони не довіряють людям і, як мінімум, раз на тиждень плачуть кому-небудь у плече. Вони живуть сьогоднішнім днем і сміливо будують плани на завтрашній. Вони з принципу не дивляться новини по телевізору і читають їх в Інтернеті. Вони дуже самокритичні і люблять тільки себе. Вони прощають собі всі помилки і криво дивляться на тих, хто їх робить. Вони не вірять в ідеальних людей і щодня в натовпі видивляються свій ідеал. їх нудить від натовпу в метро вранці, і вони щодня терпляче стоять на платформі в очікуванні поїзда. Вони завжди говорять те, що думають, і майже розучилися щиро посміхатися. Вони люблять розумні фрази і не розуміють самі себе. У них купа нерозкритих талантів, і вони нічого не роблять для того, щоб вони розкрилися. Вони ненавидять свої дні народження і завжди їх відзначають. Вони завжди добиваються того, що хочуть, і бояться бути нікому не потрібними.

Після всіх цих думок починаєш сумніватися, а чи хочеться нам швидше ставати дорослими? Але у нас немає такого вибору — ми все одно ними станемо.

Можна розпрямити крила і відлетіти від всього цього назустріч вітру.