Відповідь:

Лісове озеро стояло у найгустіших хащах, у самій глибині лісу. Оповите деревами і густими чагарниками, здається, відпочивало. Дзеркальна гладь води відбивала чарівну голубінь неба та білі хмаринки. Старі верби своїми вітами ніжно, по-материнськи,  торкалися води. Усе навколо, живе й неживе, повнилося тишею та спокоєм. Легкий вітерець весело, по-дитячи, грався з маленькими хвильками, немов прагнучи наздогнати їх. Лише лісові мешканці, що приходили напитися водички, порушували спокій. Саме озерце наче вийшло з чарівної казки.

Пояснення: