Без жінок нікому було б надихати чоловіків на подвиги й мистецтво. Жінка надає сенсу чоловікам у їхніх вчинках, вона кохає, чекає та піклується про свого лицаря. Саме в романі «Айвенго» є найпривабливіші жіночі образи. Це — леді Ровена та єврейка Ребека. О. С. Пушкін, пи­сав про героїв: "У душі Ровени горить чистий вогонь святості й шляхетності. А Ребеку відрізняє палка віра й високе по­чуття власної гідності". Леді Ровена — онучка саксонського короля Альфреда, після смерті батька виховувалася в родині Седріка Роттервудського. Вродлива й розумна красуня була коханою мужнього лицаря Айвенго, це вона «поклала на схилену голову лицаря чудовий вінок переможця» на турнірі. Ровена вважала, що вінець лицарства не був покладе­ний на достойніше чоло. Звичайно, на її почуття очікують випро­бування долі: викрадення Морісом де Брасі з метою одруження, полон і чудовий порятунок, щасливе весілля із коханим Айвенго. Під час полону Ровена поводиться гідно, хоробро й гордо. Це справж­ня королева розуму й серця. Доля зводить її із єврейкою Ребекою, яка допомогла пораненому лицарю Айвенго. Ребека — справжня донька свого народу. Вона трималася з гор­довитою скромністю, ніби підкоряючись несприятливим обстави­нам, в які поставила її приналежність до зневажуваного племені, але вона усвідомлювала себе гідною кращого становища. Ребека має здібності в лікарській справі, допомагаючи таким чином Ай­венго. Перебуваючи в полоні барона де Брасі, мужня дівчина пово­диться гідно. В неї закохується храмовник Бріан де Буагільбер, бо знайшов у Ребеці споріднену душу. Але різні віри та національна приналежність заважають їхньому коханню. Ребека стає черницею.Обидві дівчини багаті й вродливі, добрі й розумні, але мають різні долі. Тільки розум і душа поєднуються в їхніх серцях, тому можна стверджувати без вагань, це i э ідеали справжніх жінок.