Ответ:

Німецьке слово "рицар" (лицар) спочатку означали «вершник» і через польську мову воно ввійшло до української. Так називали вояка - феодала, який ніс військову службу для свого сеньйора, зазвичай кінну. Пізніше, в ХІ-ХІІ ст., термін «рицар» набув ширшого значення. Він став синонімом знатності й шляхетності.

Рицар мав боротися за християнську віру, оберігати слабшого, дотримувати слова, бути вірним своєму сеньйору, вміти постояти за себе.

Для того щоб стати рицарем, слід було пройти процедуру посвячення, яка найчастіше здiйснювалася на свята: Рiздво, Великдень, Вознесіння.

Обряд посвячення в рицарi мав

пройти навіть король.

Однією із традицій рицарського Середньовіччя був культ "прекрасноï дами". Дама серця була для рицарявтіленням кращих людських чеснот: розуму і доброти, краси i грації. Аби завоювати серце коханої, рицарі здійснювали подвиги, складали на її честь вірші та виконували серенади. А на турнірах вояки прикріплювали стрічки своєї пані до шолома.

Цроте не варто ідеалізувати рицарів. Пограбування селян і купців, зухвалість по відношенню до інших, войовничість і неосвіченість були так само притаманні рицарям, як рицарські чесноти. У мирний період феодали часто вдавалися до міжусобних війн. Церкві навіть знадобилося прийняти кілька постанов про Божий мир, які забороняли феодалам воювати під час релігійних свят і кілька днів на тиждень. З виникненням вогнепальної зброї рицарство як військова сила занепало і залишилося лише аристократичним станом.

Объяснение:

надеюсь помогла