На початку XVII ст. Англія залишалася аграрною країною. Однак це не стало на заваді розвитку промисловості. Майже 80 % вугілля всієї Європи було англійським. Збільшилося видобування залізної руди, свинцю, олова, міді. Працювало 800 плавильних печей. Але особливе місце в промисловості посідало виробництво сукна, основою якого було вівчарство. Англія постачала готові вовняні вироби на зовнішній ринок. Вона опинилася на перехресті головних торговельних шляхів. Центром економічного життя Англії був Лондон, в якому на початку XVII ст. жило майже 200 тис. осіб.
Проте розвитку промисловості, торгівлі, сільського господарства перешкоджали залишки феодальних відносин.
nastia48dmytrak
У 1603 р. династію Тюдорів на англійському престолі змінила династія Стюартів. Її засновник — король Яків І Стюарт (1603-1625 рр.) — намагався розширити права короля і встановити класичну форму абсолютної монархії (на зразок тієї, що склалася у Франції та Іспанії). Це викликало незадоволення парламенту, який, навпаки, бажав обмежити королівську владу. За роки правління Якова І парламент скликали лише тричі. Внутрішня і зовнішня політика короля обурювала нове дворянство та буржуазію.
nastia48dmytrak
Головними причинами Англійської революції стали дії королівської влади, які гальмували економічний розвиток країни й порушували релігійну свободу англійців.
Карл І (1625-1649 рр.) продовжував політику свого батька — не звертав уваги на парламент і наділяв важливими повноваженнями своїх придворних. Після невдалої військової кампанії проти Франції для її продовження король наказав збирати «примусову позику» — податок, що в окремих випадках міг стягуватися без згоди парламенту. Восени 1627 р.
Answers & Comments
Ответ:
На початку XVII ст. Англія залишалася аграрною країною. Однак це не стало на заваді розвитку промисловості. Майже 80 % вугілля всієї Європи було англійським. Збільшилося видобування залізної руди, свинцю, олова, міді. Працювало 800 плавильних печей. Але особливе місце в промисловості посідало виробництво сукна, основою якого було вівчарство. Англія постачала готові вовняні вироби на зовнішній ринок. Вона опинилася на перехресті головних торговельних шляхів. Центром економічного життя Англії був Лондон, в якому на початку XVII ст. жило майже 200 тис. осіб.
Проте розвитку промисловості, торгівлі, сільського господарства перешкоджали залишки феодальних відносин.
Карл І (1625-1649 рр.) продовжував політику свого батька — не звертав уваги на парламент і наділяв важливими повноваженнями своїх придворних. Після невдалої військової кампанії проти Франції для її продовження король наказав збирати «примусову позику» — податок, що в окремих випадках міг стягуватися без згоди парламенту. Восени 1627 р.