Ответ:

Мелодія лісу

Під стіною гіллястого лісу, де вітри шепочуть вершинами дерев, на травичці присіла маленька дівчинка. Заплутані в довгих косах локони волося, як бронзові змії, опускалися на її плечі. Вона підняла обличчя і подихнула повітрям, заповненим ароматами лісових квітів. Зелені листочки та буяння квітів навкруги неї були яскравими та вишуканими. Ліс танцював мелодію, яку створювала сама природа.

Раптом дівчинка почула, як невеличкий вітерець зіграв із її волоссям. Це був танець лісової флори та фауни, який підкорював кожен рух природи. Дівчинка засміялась та почула, як птахи співають свою пісню у гіллястому лабіринті.

Розгойдуючись на траві, вона побачила, як сонце засіяло світло своїми променями на поверхні невеликого ставка, розташованого на краю лісу. До неї на губи потрапив солодкий аромат меду, який рознісся з бджілкою, що допитливо літала навколо неї.

Дівчинка знову глибоко вдихнула повітря та закрила очі, насолоджуючись природою та всіма її запахами. Вона знала, що ліс – це диво, яке нас оточує із народження. І це диво повинно бути збережене, щоб майбутні покоління могли насолоджуватись красою та гармонією природи, яка так дбайливо створює у своїй мелодії життя.