Тому що Араби в 709р.Араби висадились на Піренейському пів-остр.711р.-майже вся Іспанія завойована.718р.-мусульмани зазнають поразку від християн.Реконкісти — поступового звільнення з-під мусульманського володарювання. Однак, якщо півострів «втратили» за неповних сім років, то відвоювати його в маврів (так іспанці називали арабів) удалося лише за понад сім століть.Реконкіста стартувала з гірських районів північної Іспанії. Позаяк у височинах арабській кінноті не вдавалося проявити свої кращі бойові якості, королівства Арагон, Кастилія, Леон і Наварра зуміли вистояти у виснажливій боротьбі із загарбниками. Окрім того, іспанцям надходила допомога з Франції, Італії та Німеччини. Європейські рицарі активно брали участь у поверненні християнських земель, тому вже в Х-ХІ ст. успіхи Реконкісти стали очевидними. Однак у 1086 р. ситуацію змінила гірка невдача християн у битві поблизу поселення Саграхас (Заллак). Чи не вперше у світовій історії ворожі сторони домовилися про день протиборства. Араби не бажали брати зброю в руки в п’ятницю. Юдеї, яких налічувалося чимало у війську мусульман, протестували проти кровопролиття в суботу. Християни ж не хотіли січі в неділю. Зрештою, обрали понеділок, що виявився для рицарів трагічним. Великі втрати, яких вони зазнали, ще на століття сповільнили процес відвоювання. Лише в 1212 р. в битві поблизу містечка Лас-Навас-де-Толоса, іспанці здолали збройні сили маврів. Відтоді араби перейшли до оборони, реконкістадори ж тіснили їх на південь.
Надалі іспанці відвоювали місто Кордова. Згодом під їх натиском не встояли Севілья, Валенсія, Мурсія. Щоправда, в XIV ст. міжусобні війни європейців загальмували наступ, але араби чубилися між собою ще більше. Через це впродовж XV ст. під їх владою залишався лише Гранадський емірат. На початку 1492 р. кастильсько-арагонське військо захопило місто Гранада, таким чином завершивши Реконкісту. Рештки чужоземної армії втекли в Північну Африку.
Християнські воїни під стінами іспанського міста, мініатюра, XIV ст.
Думаємо і діємо!
1. Покажіть на мапі королівства, які встояли перед навалою арабів; місця найважливіших битв періоду Реконкісти. 2. Як ви гадаєте, чому Піренейський півострів «втратили» за сім років, а відвойовували понад сім століть? 3. Розгляньте мініатюру. Із чого видно, що зображені воїни — християни, а місто належало арабам?
13.2. Яким було іспанське суспільство в XI-XV ст.?
Реконкіста постійно потребувала людей, які не тільки воювали би проти маврів, але й заселяли звільнені землі. Через це в християнських королівствах Іспанії ставлення до «тих, які працюють» відрізнялося від ставлення до них в інших країнах Європи. На верхньому щаблі феодальної драбини, беззаперечно, перебували королі, нижче — служителі церкви та гранди (знатні багачі). Високим статусом також пишалися ідальго — феодали-воїни, на плечі яких ліг основний тягар бойових дій. В Іспанії діяли духовно-рицарські ордени (Калатрава, Алькантара), що володіли замками й чималими угіддями.
Піренейські міста швидко посіли вигідні позиції в середземноморській торгівлі. Іспанські купці збагачувалися, продаючи рибу, шкіри, вовну, сіль, зерно, вино й олію. Від XII ст. широко використовували найману працю, створювали ремісничі цехи. Окрім того, чималі прибутки отримували селяни, які постачали продукти рицарям і міщанам. Унаслідок цього прості люди домоглися певних політичних прав. Ще від 1137 р. в королівстві Леон збиралися законодавчі збори (кортеси), але залучення до їх роботи представників третього стану відбулося тільки у 1188 р. Відтоді разом зі знаттю і духівництвом засідали й радилися представники від міст і вільних селян. Вже у XIV ст. кортеси стали звичними на Піренеях.
Іспанське суспільство вирізнялося тим, що стан ідальго не був закритим. Усякий міщанин, який міг купити бойового коня, зброю, зрівнювався у правах із феодалом. Подекуди це робили примусово, адже війська потребували рицарів. Однак, незважаючи на обіцянки, жителі міст не бажали ставати «тими, які воюють» і віддавали перевагу звичному повсякденню.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
Тому що Араби в 709р.Араби висадились на Піренейському пів-остр.711р.-майже вся Іспанія завойована.718р.-мусульмани зазнають поразку від християн.Реконкісти — поступового звільнення з-під мусульманського володарювання. Однак, якщо півострів «втратили» за неповних сім років, то відвоювати його в маврів (так іспанці називали арабів) удалося лише за понад сім століть.Реконкіста стартувала з гірських районів північної Іспанії. Позаяк у височинах арабській кінноті не вдавалося проявити свої кращі бойові якості, королівства Арагон, Кастилія, Леон і Наварра зуміли вистояти у виснажливій боротьбі із загарбниками. Окрім того, іспанцям надходила допомога з Франції, Італії та Німеччини. Європейські рицарі активно брали участь у поверненні християнських земель, тому вже в Х-ХІ ст. успіхи Реконкісти стали очевидними. Однак у 1086 р. ситуацію змінила гірка невдача християн у битві поблизу поселення Саграхас (Заллак). Чи не вперше у світовій історії ворожі сторони домовилися про день протиборства. Араби не бажали брати зброю в руки в п’ятницю. Юдеї, яких налічувалося чимало у війську мусульман, протестували проти кровопролиття в суботу. Християни ж не хотіли січі в неділю. Зрештою, обрали понеділок, що виявився для рицарів трагічним. Великі втрати, яких вони зазнали, ще на століття сповільнили процес відвоювання. Лише в 1212 р. в битві поблизу містечка Лас-Навас-де-Толоса, іспанці здолали збройні сили маврів. Відтоді араби перейшли до оборони, реконкістадори ж тіснили їх на південь.
Надалі іспанці відвоювали місто Кордова. Згодом під їх натиском не встояли Севілья, Валенсія, Мурсія. Щоправда, в XIV ст. міжусобні війни європейців загальмували наступ, але араби чубилися між собою ще більше. Через це впродовж XV ст. під їх владою залишався лише Гранадський емірат. На початку 1492 р. кастильсько-арагонське військо захопило місто Гранада, таким чином завершивши Реконкісту. Рештки чужоземної армії втекли в Північну Африку.
Християнські воїни під стінами іспанського міста, мініатюра, XIV ст.
Думаємо і діємо!
1. Покажіть на мапі королівства, які встояли перед навалою арабів; місця найважливіших битв періоду Реконкісти. 2. Як ви гадаєте, чому Піренейський півострів «втратили» за сім років, а відвойовували понад сім століть? 3. Розгляньте мініатюру. Із чого видно, що зображені воїни — християни, а місто належало арабам?
13.2. Яким було іспанське суспільство в XI-XV ст.?
Реконкіста постійно потребувала людей, які не тільки воювали би проти маврів, але й заселяли звільнені землі. Через це в християнських королівствах Іспанії ставлення до «тих, які працюють» відрізнялося від ставлення до них в інших країнах Європи. На верхньому щаблі феодальної драбини, беззаперечно, перебували королі, нижче — служителі церкви та гранди (знатні багачі). Високим статусом також пишалися ідальго — феодали-воїни, на плечі яких ліг основний тягар бойових дій. В Іспанії діяли духовно-рицарські ордени (Калатрава, Алькантара), що володіли замками й чималими угіддями.
Піренейські міста швидко посіли вигідні позиції в середземноморській торгівлі. Іспанські купці збагачувалися, продаючи рибу, шкіри, вовну, сіль, зерно, вино й олію. Від XII ст. широко використовували найману працю, створювали ремісничі цехи. Окрім того, чималі прибутки отримували селяни, які постачали продукти рицарям і міщанам. Унаслідок цього прості люди домоглися певних політичних прав. Ще від 1137 р. в королівстві Леон збиралися законодавчі збори (кортеси), але залучення до їх роботи представників третього стану відбулося тільки у 1188 р. Відтоді разом зі знаттю і духівництвом засідали й радилися представники від міст і вільних селян. Вже у XIV ст. кортеси стали звичними на Піренеях.
Іспанське суспільство вирізнялося тим, що стан ідальго не був закритим. Усякий міщанин, який міг купити бойового коня, зброю, зрівнювався у правах із феодалом. Подекуди це робили примусово, адже війська потребували рицарів. Однак, незважаючи на обіцянки, жителі міст не бажали ставати «тими, які воюють» і віддавали перевагу звичному повсякденню.