1) справжнє ім'я — Джон Ґріффіт Че́йні, англ. John Griffith Chaney.
2) Кічі - наполовину вовчиця, наполовину собака.
3) 5, вижило одне
4) Одноокий
5) Було дуже хиже.
У нього були добре розвинені органи чуття, дотику та смаку.
Воно було найтихіше, але найголовніше гарчало і сердилося дужче, ніж інші.
6) Молоком і м'ясом
7) ритискався головою до господаря; ніжно гарчав(До Бідона Скотта).
Біле Ікло ставився до всіх членів родини Бідона Скотта “Мов до майна, що належить його господареві”.
11) У ньому розповідається про сувору і прекрасну історію клондайського вовка. Вражають дух боротьби, криваві бійки, північна природа, жорстока у своїй справедливості. Водночас діють закони добра і ласки, жорстокості та ненависті. Викликають посмішку кумедні пригоди незграбних, зворушливих вовченят. Пригадую сторінки про вовчу і людську дружбу та відданість.
У книзі багато епізодів, від яких мене аж “трусило”, але найбільше я хвилювалася тоді, коли Біле Ікло ринув у бій із товстошкірим бульдогом Черрокі. Собака вчепився у вовка і не хотів відступати. Любов до життя оволоділа ним. Білому Іклу пощастило, бо в той момент несподівано з’явилися Красунчик Сміт і Уілдон Скотт, які відірвали Черрокі від ледве живого вовка.
Сумно було читати ті сторінки, в яких ішлося про те,як Біле Ікло почав забувати себе. Дикий звір північної “глуші” вражає нас своєю незламністю, сміливістю, відданістю, яку проявляє протягом усього твору.
Книга Джека Лондона навчила мене ніколи не падати духом, боротися за волю, за своє життя і прислухатися до свого серця. Вона змусила мене задуматися над вічними питаннями, що таке добро і зло.
Answers & Comments
Відповідь:
1) справжнє ім'я — Джон Ґріффіт Че́йні, англ. John Griffith Chaney.
2) Кічі - наполовину вовчиця, наполовину собака.
3) 5, вижило одне
4) Одноокий
5) Було дуже хиже.
У нього були добре розвинені органи чуття, дотику та смаку.
Воно було найтихіше, але найголовніше гарчало і сердилося дужче, ніж інші.
6) Молоком і м'ясом
7) ритискався головою до господаря; ніжно гарчав(До Бідона Скотта).
Біле Ікло ставився до всіх членів родини Бідона Скотта “Мов до майна, що належить його господареві”.
11) У ньому розповідається про сувору і прекрасну історію клондайського вовка. Вражають дух боротьби, криваві бійки, північна природа, жорстока у своїй справедливості. Водночас діють закони добра і ласки, жорстокості та ненависті. Викликають посмішку кумедні пригоди незграбних, зворушливих вовченят. Пригадую сторінки про вовчу і людську дружбу та відданість.
У книзі багато епізодів, від яких мене аж “трусило”, але найбільше я хвилювалася тоді, коли Біле Ікло ринув у бій із товстошкірим бульдогом Черрокі. Собака вчепився у вовка і не хотів відступати. Любов до життя оволоділа ним. Білому Іклу пощастило, бо в той момент несподівано з’явилися Красунчик Сміт і Уілдон Скотт, які відірвали Черрокі від ледве живого вовка.
Сумно було читати ті сторінки, в яких ішлося про те,як Біле Ікло почав забувати себе. Дикий звір північної “глуші” вражає нас своєю незламністю, сміливістю, відданістю, яку проявляє протягом усього твору.
Книга Джека Лондона навчила мене ніколи не падати духом, боротися за волю, за своє життя і прислухатися до свого серця. Вона змусила мене задуматися над вічними питаннями, що таке добро і зло.