1) Після завершення Першої світової війни Польща та Чехословаччина стали незалежними державами. Ось як розвивалася кожна з них:

Польща:

Заключила перемир'я з Центральними державами, а потім мирний договір у Версалі в 1919 році.

Отримала території, які раніше належали Російській та Австро-Угорській імперіям, зокрема, Західну Україну та Західну Білорусь.

Зазнала конфліктів з сусідніми державами через територіальні питання та етнічні меншини.

Чехословаччина:

Була створена шляхом об'єднання Чехії та Словаччини після розпаду Австро-Угорської імперії.

Отримала нові території, серед яких були західні регіони України та Польщі.

Стала демократичною республікою з новою конституцією та парламентською системою урядування.

Що змінилося:

Польща та Чехословаччина стали незалежними державами.

Кожна з держав отримала нові території та втратила старі.

Була створена Ліга Націй, яка мала запобігти майбутнім війнам.

Як змінилося:

Польща та Чехословаччина отримали незалежність та відновили свої державні структури.

Вони стали намагатися вирішувати свої проблеми на міжнародній арені та співпрацювати з іншими державами.

Які наслідки це мало:

У Польщі та Чехословаччині з'явилися нові політичні та економічні системи, які потребували часу для стабілізації.

2) Теза: Наявність сильного політичного лідера є ознакою країни, яка дійсно прагне власної державності і зможе її відстояти.

Аргумент 1: Прикладом того, як сильний політичний лідер зміг відстояти державні інтереси своєї країни, є Черчилль під час Другої світової війни. Завдяки його прикладній політиці, Велика Британія змогла протистояти нацистській Німеччині та врятувати свою державність.

Аргумент 2: Коли в 1980-х роках Литва заявила про свою незалежність від Радянського Союзу, то Актунас, лідер литовської національно-демократичної партії, став одним з ключових діячів у боротьбі за державну незалежність. Його рішучість та енергія допомогли Литві відстояти свою незалежність від Радянського Союзу.

Аргумент 3: У 1990-х роках Польща змогла домогтися своєї повної державної незалежності завдяки рішучості та вмінню лідера Солідарності, Леха Валенси, організовувати національний рух за незалежність та проводити діалог зі зберігаючими радянський стиль політиками. Його лідерські якості допомогли Польщі відстояти свою державність.

Отже, наявність сильного політичного лідера, здатного відстояти державні інтереси, є важливою ознакою країни, яка дійсно прагне власної державності та має можливість її відстояти.