Упродовж тривалого часу вчені вважали, що віруси неживі, що вони усього лиш «вирвані» з живих клітин частини ДНК або РНК. І дійсно, згідно із сучасними поглядами вірусу не підпадають під визначення живого. Для визнання живого існує багато «живих» і важливих процесів, наприклад здатність до метаболізму, до самовідтворення, руху, реакцій на подразники та багато іншого, чого віруси не мають. Проте, усі віруси здійснюють один життєвий процес – розмноження, хоча й для цього їм все одно необхідно захопити живу клітину та скористатися її генетичними й біохімічними інструментами.
Але стали відомими докази, що вказують на необхідність відносити віруси й до живого світу. Одним із таких стало відкриття мімі вірусів – велетенських вірусів з величезним вмістом генетичного матеріалу, навіть одночасно ДНК та мРНК, який може перевищувати аналогічний вміст генетичного матеріалу у деяких бактерій. Навіть один із першовідкривачів мімі вірусу висловив припущення, що той є відсутньою ланкою між вірусами та клітинними організмами. Інші вважають, що мімі вірус є принципово новою формою життя, що належить ні до вірусів, ні до бактерій. Назва цих вірусів зумовлена здатністю до мімікрії (схожості) з бактеріями, якими їх досить довго такими й вважали завдяки наявності специфічних білкових ниток (схожих на джгутики) та здатності фарбуватися за методом Грама (як і більшість бактерій).
Окрім того, вони містять специфічні білкові молекули, що можуть нам розповісти та поясними окремі моменти еволюції органічного світу.
Answers & Comments
Ответ:
Упродовж тривалого часу вчені вважали, що віруси неживі, що вони усього лиш «вирвані» з живих клітин частини ДНК або РНК. І дійсно, згідно із сучасними поглядами вірусу не підпадають під визначення живого. Для визнання живого існує багато «живих» і важливих процесів, наприклад здатність до метаболізму, до самовідтворення, руху, реакцій на подразники та багато іншого, чого віруси не мають. Проте, усі віруси здійснюють один життєвий процес – розмноження, хоча й для цього їм все одно необхідно захопити живу клітину та скористатися її генетичними й біохімічними інструментами.
Але стали відомими докази, що вказують на необхідність відносити віруси й до живого світу. Одним із таких стало відкриття мімі вірусів – велетенських вірусів з величезним вмістом генетичного матеріалу, навіть одночасно ДНК та мРНК, який може перевищувати аналогічний вміст генетичного матеріалу у деяких бактерій. Навіть один із першовідкривачів мімі вірусу висловив припущення, що той є відсутньою ланкою між вірусами та клітинними організмами. Інші вважають, що мімі вірус є принципово новою формою життя, що належить ні до вірусів, ні до бактерій. Назва цих вірусів зумовлена здатністю до мімікрії (схожості) з бактеріями, якими їх досить довго такими й вважали завдяки наявності специфічних білкових ниток (схожих на джгутики) та здатності фарбуватися за методом Грама (як і більшість бактерій).
Окрім того, вони містять специфічні білкові молекули, що можуть нам розповісти та поясними окремі моменти еволюції органічного світу.
Объяснение: