Verified answer

Ответ:

Всіх кажанів, що мешкають в помірних широтах, можна поділити на дві екологічні групи: перелітні та осілі. Перші двічі на рік здійснюють дальні міграції. Осілі рукокрилі не роблять довгих перельотів, а зимують на горищах, в підземеллях, в теплих підвалах, покинутих бетонних приміщеннях, щілинах кілець колодязів та в інших затишних місцях. Восени у кажанів, так само як у птахів, відбувається накопичення жирових речовин. Однак, на відміну від птахів, у яких жир відкладається або під шкірою, або в черевній порожнині у вигляді потужних жирових прошарків, у кажанів він резервується в області лопаток у вигляді великих жирових подушок. Накопичення резервного жиру свідчить про готовність організму до міграції чи майбутньої зимівлі. Один з перших проявів зимової сплячки у рукокрилих - повне припинення живлення і зникнення харчових рефлексів. В будь-якій зрілій екосистемі еконіші дуже тісно упаковані. Відкрити нову нішу чи втиснутись в угруповання прибульцю зі сторони практично неможливо. Але був час, коли цілі комплекси екологічних ніш були вільними. Таким незайнятим комплексом довгий час залишались ніші нічних літаючих мисливців. Сови та дрімлюги зайняли частину цього комплексу. Але цих видів було замало - ніші залишались частково невикористаними. Ссавці теж втрутились в конкурс за місце в цих нішах, хоча їм довелось вирішити цілий ряд дуже складних проблем. По-перше, треба було навчитись літати, літати впевнено і швидко. По-друге, треба було якимось чином пристосуватися до нічної пітьми і навчитись у ній орієнтуватися.

Объяснение:

Надеюсь помогло