Відповідь:

1. Зовнішньополітичні цілі Великої Британії, Франції, СРСР і Німеччини напередодні Другої світової війни були суттєво різними.

Велика Британія та Франція прагнули зберегти баланс сил у Європі та зберегти статус-кво, прагнучи обмежити експансію німецької влади. З іншого боку, СРСР прагнув захистити власні інтереси, розширити сферу впливу та врівноважити могутність нацистської Німеччини.

Німеччина під керівництвом Гітлера мала агресивні цілі територіальної експансії та прагнула встановити «новий порядок» у Європі, з Німеччиною як домінуючою силою. Територіальні претензії СРСР напередодні війни стосувалися передусім Східної Європи, зокрема частини Польщі та Прибалтики. Територіальні претензії Німеччини були більш поширеними, включаючи експансію не лише на Східну, а й на Західну Європу.

2. Гітлер і Сталін уклали угоду 23 серпня 1939 року, оскільки обидва бачили в ній засіб досягнення власних інтересів. Гітлер вважав, що пакт виграє йому час, щоб розбудувати свою армію та полегшить йому напад на Захід. Сталін вважав, що пакт забезпечить СРСР тимчасовий буфер від можливого німецького вторгнення.

Досягти порозуміння в рамках британсько-франко-радянських переговорів не вдалося через глибоку недовіру та відмінність інтересів сторін. Британці та французи були зосереджені на збереженні балансу сил у Європі та обмеженні німецької експансії, тоді як СРСР мав власні інтереси у розширенні сфери впливу та захисті від потенційної німецької агресії. Ці суперечливі цілі ускладнювали досягнення всебічної згоди.