Твір на тему: внутрішня і зовнішня краса в творі Гюго ,,Собор Паризької богоматері,,

У романі Віктора Гюго "Собор Паризької Богоматері" багато уваги приділяється не тільки зовнішній красі кафедрального собору, але й його внутрішній красі. Гюго показує, що зовнішня краса може бути ілюзією, яка маскує внутрішнє занепад, тоді як внутрішня краса може навпаки перевищувати зовнішню і здатна відкрити нові перспективи розвитку.

На початку роману Гюго розповідає про величність кафедрального собору, про його кам'яні карети, готичні башти, розписи, вітражі із відображенням світла та тіні. Ця зовнішня краса вражає своїм розкішним практично неземним виглядом. Однак Гюго також показує, що ця краса є тільки зовнішнім лаком, за яким ховається внутрішня розруха і занепад. Наприклад, у своєму описі Гюго показує, що за декоративними підсобками, деякі з яких вже почали впадати, криються розсипаючіся кам'яні деталі та згнилі конструкції. Це свідчить про те, що зовнішня краса може бути лише маскою внутрішнього занепаду.

Однак, Гюго показує, що внутрішня краса кафедрального собору перевершує його зовнішню красу.