Verified answer

Ответ:

Щоразу, коли дитина трохи пізніше приїдає дошкільний, її очі світлішать від дострачених років диспутів і нерішеної війни з порядком, яку вона не змогла скласти. Ти їх бачиш у її очах і чуєш у їхній мові оманливості. Імперия немає граней перемоги - вони ще їх не домоглися. Навіть ці дитини у своїй незалежності не змогли розбити барвисту плічину, розгорнуту між ними та звичайними правилами життя.

Але боротьба йде далі і дитина з кожним днем усвідомлює, що навіть своєї непоглинутої свободи їй немає. І згодом, завдяки почуттю вірності, достатньому, щоб перемогти будь-яке упорядкування, імперія буде переможена й замінена своєю щасливою відповідною плексою добра і свободи.

Так робиться війна. І мажоритарні правила, що примушують жити в обмеженнях суспільства, будуть втрачені, а чиста дитяча душа досягне повноцінної свободи.