Verified answer

Відповідь:

1) Червоно-жовті фералітні:

• Формуються в найбільш теплих і вологих умовах, тобто в зоні дощових тропічних лісів (гілеїв). Клімат вологий з сухим сезоном до 3–4 місяців.

• Особливості рубефікація - в сухий сезон, верхні горизонти набувають червонуватого відтінку в результаті термічної дегідратації оксидів заліза.

2) Червоно-бурі:

• Зони червоно-бурих грунтів чітко виражені в Африці між 15° і 30° пн. ш. та на півдні на підгірних рівнинах Драконових гір. Невеликі масиви цих грунтів є в Мексиці, Бразилії, Індії, Південно-Східній Азії, Австралії.

• Особливості їх відрізняються від попередніх меншим ступенем фералітизації, мають переважно ферсіалітний склад. Забарвлення буре, гумусу до 1%, диференціація мулу по профілю відсутня. Вони карбонатні, але рідко містять солі.

3) Сірі та бурі пустельні:

• Сіро-бурі пустельні грунти розповсюджені винятково в пустелях Азії (СНД, Китай, Монголія, Іран), де займають площу 150,2 млн. га. Клімат пустель сухий, різко континентальний, з малою кількістю опадів (80-100 мм на рік), випаровуваність досягає 1500 мм, Кз < 0,1.
• Особливості рельєф носить неоднорідний характер: у Прикаспії – рівнинно-сла-бохвилястий, з лиманами, в інших районах – розчленований. Рослинність бідна, дуже розріджена, малопродуктивна: полин, типчак та інші ксерофітні солестійкі види, кірочки лишайників і водоростей. У грунтах дуже мало мікрофлори.

4) Каштанові:

• Поширені в плакорних умовах сухих степів суббореального поясу; в Україні — в умовах сухих причорноморських та присиваських степів. Сформувалися на сухих степових ділянках в умовах недостатнього зволоження і бідної рослинності.

• Особливості мають меншу потужність гумусового шару (А+В1 – 30-40 см). Скипання на глибині 40-45 см. Максимальне скупчення карбонатів на глибині 50-55 см, гіпсу – 150-170 см, легкорозчинних солей – до 2 м. Діагностичні показники родових ознак аналогічні темно-каштановим.

5) Чорноземи:

• Розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і луково-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках.
• Особливості чорноземів зазвичай мають зернисту структуру і завдяки цьому добре вбирають воду. Це створює сприятливі умови для живлення рослин і мікробіологічної діяльності. Родючість чорнозему висока і може бути ще збільшена за відповідних аґротехнічних заходів.

6) Сірі лісові:

• В Україні сірі лісові ґрунти поширені у південній частині Полісся, на півночі лісостепу під ділянками широколистих лісів.
• Особливості це - дерновий процес виражений сильніше, а підзолистий - слабше, ніж у світло-сірих. Гумусовий горизонт сірого кольору, потужністю 25-30 см, вміст гумусу - від 3-4% до 6-8%, в його складі незначно переважають гумінові кислоти. Грунтовий розчин має кислу реакцію середовища.

7) Підзолисті та дерново-підзолості:

• Дерново-підзолисті і дерново-підзолисті грунти характерні в основному для півночі України (Полісся). Вони сформувалися під хвойними і змішаними лісами з трав'янистою рослинністю за умови великої кількості опадів, яка сприяє заболочуванню низинних місць.
• Особливості для цього типу ґрунтів характерний невеликий уміст гумусу та білий горизонт вимивання. Родючість — 22–44 бали (за 100-бальною шкалою).

8) Тундраво-глейові:

• Тундрові глейові опідзолені ґрунти поширені в південній підзоні під чагарниковою рослинністю. Характерною особливістю цих ґрунтів є слабковиражене опідзолювання. Під гумусним горизонтом формується опідзолений горизонт у вигляді переривчастих плям, потужністю 1—2 см, білястого забарвлення.
• Особливості грунти тундрово-(глейові), дуже зволожені влітку, близько від поверхні залягає багаторічна мерзлота. Тундра характеризується мерзлотними формами рельєфу— торф'яними буграми (горбиста тундра), різноманітними плямами, чарунками, глинистими медальйонами, гідролаколітами і т. д.

9) Арктичні:

• Це група грунтів арктичної зони. Розповсюджені на островах: Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Північна Земля, Північно-Канадський архіпелаг, в північній частині півострова Таймир. Загальна площа – 7,16 млн.
• Особливості типові гумусові арктичні грунти відрізняються значно потужнішим гумусовим горизонтом, більшим вмістом гумусу, відсутністю сольових акумуляцій, слабо кислою реакцією середовища. Грунти скелетні, оглеєння відсутнє у зв'язку з малою кількістю опадів і легкою материнською породою, тріщинуватістю й щебенюватістю.