с. Арсенівка, Бобринецький повіт, Херсонська губернія,
Російська імперія
Помер 2 (15) вересня 1907 (61 рік), Берлін, Німецька імперія, рак печінки
Підданство Російська імперія
Національність українець
Діяльність драматург, актор, театральний діяч
Мова творів українська
Роки активності 1884–1907
Жанр комедія, трагедія, драма
Дата Подія
29 вересня 1845 Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда.Навчався в Бобринецькому повітовому училищі.
1859 Працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи.
1864 Працював на службі в повітовому суді.
1865 Переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.
1870 Одружився з Надією Карлівною Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її внучатий племінник — відомий російський кінорежисер Андрій Тарковський). Як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 7 дітей
1881 Втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.
1883 В альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М.Старицького.Одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького.
1884 Заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна».
1886–1887 Опублікував п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля».
1886 У Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого.
1887 Отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини, Надії (у Єлисаветградському повіті). Нині хутір є історико-культурним заповідником.
1888 З І.Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата — Панаса Саксаганського.
1890 Вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».
1897 Склав записку до з’їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з’їзду виголосив Панас Саксаганський.
1899 Написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття.
1900–1904 Створив власну трупу, написав п’єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».
1906 Захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна.
15 вересня 1907 Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.
Answers & Comments
Ім’я при народженні Тобілевич Іван Карпович
Псевдо Карпенко-Карий, Гнат Карий
Народився 17 (29) вересня 1845
с. Арсенівка, Бобринецький повіт, Херсонська губернія,
Російська імперія
Помер 2 (15) вересня 1907 (61 рік), Берлін, Німецька імперія, рак печінки
Підданство Російська імперія
Національність українець
Діяльність драматург, актор, театральний діяч
Мова творів українська
Роки активності 1884–1907
Жанр комедія, трагедія, драма
Дата Подія
29 вересня 1845 Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда.Навчався в Бобринецькому повітовому училищі.
1859 Працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи.
1864 Працював на службі в повітовому суді.
1865 Переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.
1870 Одружився з Надією Карлівною Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її внучатий племінник — відомий російський кінорежисер Андрій Тарковський). Як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 7 дітей
1881 Втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.
1883 В альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М.Старицького.Одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького.
1884 Заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна».
1886–1887 Опублікував п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля».
1886 У Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого.
1887 Отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини, Надії (у Єлисаветградському повіті). Нині хутір є історико-культурним заповідником.
1888 З І.Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата — Панаса Саксаганського.
1890 Вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».
1897 Склав записку до з’їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з’їзду виголосив Панас Саксаганський.
1899 Написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття.
1900–1904 Створив власну трупу, написав п’єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».
1906 Захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна.
15 вересня 1907 Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.