Ответ: Негативне ставлення влади Російської імперії до українського національного руху наприкінці ХІХ століття можна пояснити кількома чинниками.

По-перше, Російська імперія проводила політику русифікації, яка мала на меті асимілювати всі неросійські народи до російської культури та мови. Український національний рух становив загрозу цій політиці, оскільки прагнув просувати українську культуру та мову, що розглядалося як виклик панівній російській ідентичності.

По-друге, український національний рух був пов’язаний із політичними та громадськими рухами, які виступали за більшу автономію та незалежність від Російської імперії. Це розглядалося як загроза стабільності та могутності Російської імперії, яка прагнула зберегти контроль над своїми територіями.

По-третє, український національний рух розглядався як потенційний союзник інших націоналістичних рухів у Російській імперії, що могло становити суттєву загрозу стабільності держави. Це особливо тривожило з огляду на політичну та соціальну напругу в імперії того часу, а також піднесення революційних рухів.

Загалом негативне ставлення до українського національного руху можна розглядати як наслідок прагнення Російської імперії зберегти контроль над своїми територіями та сприяти домінантній культурі та мові. Український національний рух становив загрозу цим цілям і тому був придушений владою.

Для глибшого розуміння негативного ставлення до українського національного руху в Російській імперії важливо дослідити історичний контекст того часу.

Наприкінці ХІХ століття в Російській імперії відбувалися значні соціально-політичні зміни, пов’язані з піднесенням революційних рухів і зростанням невдоволення різних етнічних і національних груп. Український національний рух виник як відповідь на цей контекст, прагнучи просувати українську культуру, мову та ідентичність.

Проте Російська імперія розглядала цей рух як загрозу своєму авторитету та стабільності. Імперія мала довгу історію придушення національної ідентичності та просування єдиної російської ідентичності, з політикою русифікації та пригнічення інших мов і культур. Особливо яскраво це виявилося на українських землях, де придушення української мови та культури було звичайною практикою.

Негативне ставлення до українського національного руху також можна пояснити політичними та економічними інтересами Російської імперії. Українські землі були багаті на природні ресурси, і імперія прагнула використати ці ресурси для власної вигоди. Просування української ідентичності та культури розглядалося як загроза цим інтересам, оскільки потенційно могло призвести до більшої автономії та незалежності регіону.

Внаслідок цього влада Російської імперії використовувала різні методи придушення українського національного руху, зокрема цензуру, репресії, переслідування діячів та інтелігенції. Українська мова була заборонена в школах та державних установах, а тих, хто пропагував українську культуру та ідентичність, часто клеймили ворогами держави.

Підсумовуючи, можна сказати, що негативне ставлення до українського національного руху в Російській імперії можна розглядати як результат прагнення імперії зберегти контроль над своїми територіями, сприяти домінантній культурі та мові, захистити свої політичні та економічні інтереси. Придушення українського національного руху було проявом цих цілей і було звичайною практикою національного гноблення та асиміляції в історії імперії.

Объяснение: Текст писав штучний інтелект