" Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би два залізні краки стягали тулуб до ніг. То його вітер підвіяв". Він був дуже працьовитий,тяжко працював хотів кращу долю для синів.
Катерина, мати його синів. Все життя була вправною господинею, тяжко працювала.
"Була-с порєдна газдиня, тєжко-с працувала, не гайнувала-с, але на старість у далеку дорогу вібраласи".
Саме сини ініціювали переїзд до Канади. Вони, навчені грамоти, не хотіли тяжко працювати біля землі. Тож батьки мали їх слухати і йти за ними:
«Сини, уважєєте, письменні, так як дістали якесь письмо до рук, як дістали якусь напу, та як підійшли під стару, та й пилили, пилили, аж перерубали. Два роки нічо в хаті не говорилоси, лиш Канада та й Канада. А як ні достинули, як-єм видів, що однако ні муть отут на старість гризти, як не піду, та й єм продав щодо крішки. Сини не хотє бути наймитами післі мої голови та й кажуть: “Ти наш тато, та й заведи нас до землі, та дай нам хліба, бо як нас розділиш, та й не буде з чим киватиси”. Най їм бог помогає їсти тот хліб, а мені (Івану) однако гинути».
раджу всім прочитати цей твір бо мене він багато чого навчає .
Answers & Comments
Объяснение:
Як я читав(ла) цей твір мене вразили герої твору
" Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би два залізні краки стягали тулуб до ніг. То його вітер підвіяв". Він був дуже працьовитий,тяжко працював хотів кращу долю для синів.
Катерина, мати його синів. Все життя була вправною господинею, тяжко працювала.
"Була-с порєдна газдиня, тєжко-с працувала, не гайнувала-с, але на старість у далеку дорогу вібраласи".
Саме сини ініціювали переїзд до Канади. Вони, навчені грамоти, не хотіли тяжко працювати біля землі. Тож батьки мали їх слухати і йти за ними:
«Сини, уважєєте, письменні, так як дістали якесь письмо до рук, як дістали якусь напу, та як підійшли під стару, та й пилили, пилили, аж перерубали. Два роки нічо в хаті не говорилоси, лиш Канада та й Канада. А як ні достинули, як-єм видів, що однако ні муть отут на старість гризти, як не піду, та й єм продав щодо крішки. Сини не хотє бути наймитами післі мої голови та й кажуть: “Ти наш тато, та й заведи нас до землі, та дай нам хліба, бо як нас розділиш, та й не буде з чим киватиси”. Най їм бог помогає їсти тот хліб, а мені (Івану) однако гинути».
раджу всім прочитати цей твір бо мене він багато чого навчає .