" Вулиця мого дитинства"

Кожен раз, опинившись на вулиці мого дитинства, мені стає тепло і добре на душі. Тут пройшли найкращі роки – роки дитинства.

У дитинстві я не звертала особливої уваги на вид своєї вулиці. Я просто на неї виходила і грала там з друзями. Ми каталися на гірці, кидалися один в одного сніжками, сиділи на лавочках і постійно про щось говорили. Пам’ятаю, як одного разу, ми зламали лавочку і сусідка розповіла все нашим батькам. Після цього, поки наші батьки були на роботі, ми збиралися вже не на лавочці, а біля вікна сусідки і співали їй пісні. А вона, звичайно ж, знову лаялася. Я взагалі, скільки пам’ятаю свою вулицю, на ній постійно нас лаяли за різні витівки: то сніжками в вікно комусь потрапимо, то голосно граємо, то листя розкидаємо, то клумбу витопчемо.