"Повісті минулих літ" є одним з найважливіших історичних джерел українського середньовіччя. Це хроніка, що охоплює період з 850-х до 1113 року, і включає історичні події, літописи, легенди, розповіді про правителів та події того часу. "Повісті минулих літ" були складені в основному на основі усної традиції та містять значну кількість легендарних елементів.

Літописні легенди - це частини хроніки, які містять міфологічні або легендарні елементи, що не мають прямого історичного підтвердження. Вони можуть містити оповіді про героїчні подвиги, чудеса, магічні явища та інші фантастичні елементи. Наприклад, одна з таких легенд в "Повістях минулих літ" - це легенда про Кий, Щека і Хорива, які, за легендою, заснували Київ.

Історичні частини "Повістей минулих літ" мають значення як історичне джерело, оскільки вони фіксують реальні історичні події, такі як війни, політичні зміни, дипломатичні стосунки та інші факти. Наприклад, "Повісті минулих літ" згадують про деякі історичні події, які підтверджуються іншими джерелами, такими як візантійські хроніки.

Важливо розрізняти між літописними легендами та історичними фактами, оскільки легенди можуть містити міфологічні та фантастичні елементи, які не мають історичної обґрунтованості. Історичні факти можуть бути п

ідтверджені археологічними розкопками, писемними джерелами того періоду, свідченнями очевидців та іншими достовірними джерелами.

Однак, навіть легендарні елементи, які містяться в "Повістях минулих літ", є цінними для вивчення культури, міфології та уявлень того часу, а також для розуміння світогляду та менталітету середньовічного суспільства. Вони можуть допомогти відтворити світ, в якому жили ті часи, і розкрити певні аспекти історичного контексту.