dashkarosolenko
Сучасне життя інтенсивно розвивається, разом з ним рухаються всі й усе: люди, культура, історія тощо. Звичайно, для того, щоб не відставати від життя, тримати «руку на пульсі», бути актуальним і орієнтуватись у сучасному суспільстві, кожен індивідум повинен уміти користуватися ґаджетами.
Сучасні технології – це чудова можливість у спілкуванні без часових, просторових обмежень. Вони незамінні помічники, які полегшують роботу, уможливлюють навчання за будь-яких обставин. І 2020 рік є тому яскравим доказом, коли в умовах пандемії навчання відбувалось лише дистанційно в багатьох країнах. Саме з допомогою ґаджетів учні мали змогу здобувати знання, розвивати комунікативні здібності, займатися самоосвітою та саморозвитком. Але… Як завжди, є маленьке «але». Адже далеко не всі учні в цей час здобували освіту, і не лише через відсутність технічних умов. Частіше діти використовували власні ґаджети не для навчання, а заради розваг. Тому можна дійти висновку: питання користі чи шкідливості ґаджетів неоднозначне, і, в першу чергу, залежить від кожного індивідуально. Та все ж таки необхідно згадати як позитивні, так і негативні аспекти проблеми: ґаджети чи реальне спілкування?
Висловлю суб’єктивну думку про те, що первинне покликання ґаджетів – полегшувати роботу, інтесифікувати виконання будь-яких завдань, відступає на другий план, якщо їх використовувати безвідповідально або ж неконтрольовано. Внаслідок цього маємо найстрашнішу хворобу ХХІ ст. – залежність від ґаджетів, що призвело до того, що сучасна людина потрапила під їх цілковитий контроль. Смартфони, планшети, комп’ютери прив’язали людей соціальними мережами, іграми, позбавляючи їх вільного часу. Занурююсь в ірреальний світ, особистість втрачає відчуття реальності. Адже у вигаданому світі все набагато простіше, там можна не дотримуватись певних правил, не слідкувати за нормами поведінки у суспільстві, мрії стають доступнішими. Після такої «казочки» важко повертатись до дійсності, у якій, окрім бажань та мрій, є обов’язки та відповідальність. Така «відірваність» від реальності, яка контролює мозок, забирає вільний час, гальмує саморозвиток, як на мене, найбільший «мінус» ґаджетів. Що ж до «плюсів», звичайно, неможливо недооцінити доступність, необмеженість, свободу у спілкуванні, інформативну вичерпність. Саме те, що вимагає від кожного з нас сучасне навчання, рентабельна праця тощо.
На цьому можна було б закінчити порівнювати ґаджети та реальне спілкування, але не можу не сказати про те, що безпосереднє спілкування, на мій погляд, разом з емоціями, зоровим контактом завжди буде більш результативним, ніж опосередковане. Коли розмовляєш з людиною віч-на-віч, розумієш як вона інтерпретує твоє повідомлення: зі знаком + чи -. Це дає можливість, у разі потреби, довести власну думку, переконати, аргументувати, досягти компромісу в рішенні питання. Або ж, навпаки, краще зрозуміти свого опонента.
Зрозуміло, що світ не стоїть на місці: він змінювався, змінюється і буде мінятись. Гаджети стали незамінними нашими помічниками, ними ми користуємось щодня, але ми самі повинні контролювати цей процес, а не підпадати під владу штучного інтелекту. Та як би там не було, сподіваюсь реальне, живе спілкування ніколи не втратить своєї актуальності за будь-яких обставин у всі часи
Answers & Comments
Сучасні технології – це чудова можливість у спілкуванні без часових, просторових обмежень. Вони незамінні помічники, які полегшують роботу, уможливлюють навчання за будь-яких обставин. І 2020 рік є тому яскравим доказом, коли в умовах пандемії навчання відбувалось лише дистанційно в багатьох країнах. Саме з допомогою ґаджетів учні мали змогу здобувати знання, розвивати комунікативні здібності, займатися самоосвітою та саморозвитком. Але… Як завжди, є маленьке «але». Адже далеко не всі учні в цей час здобували освіту, і не лише через відсутність технічних умов. Частіше діти використовували власні ґаджети не для навчання, а заради розваг. Тому можна дійти висновку: питання користі чи шкідливості ґаджетів неоднозначне, і, в першу чергу, залежить від кожного індивідуально. Та все ж таки необхідно згадати як позитивні, так і негативні аспекти проблеми: ґаджети чи реальне спілкування?
Висловлю суб’єктивну думку про те, що первинне покликання ґаджетів – полегшувати роботу, інтесифікувати виконання будь-яких завдань, відступає на другий план, якщо їх використовувати безвідповідально або ж неконтрольовано. Внаслідок цього маємо найстрашнішу хворобу ХХІ ст. – залежність від ґаджетів, що призвело до того, що сучасна людина потрапила під їх цілковитий контроль. Смартфони, планшети, комп’ютери прив’язали людей соціальними мережами, іграми, позбавляючи їх вільного часу. Занурююсь в ірреальний світ, особистість втрачає відчуття реальності. Адже у вигаданому світі все набагато простіше, там можна не дотримуватись певних правил, не слідкувати за нормами поведінки у суспільстві, мрії стають доступнішими. Після такої «казочки» важко повертатись до дійсності, у якій, окрім бажань та мрій, є обов’язки та відповідальність. Така «відірваність» від реальності, яка контролює мозок, забирає вільний час, гальмує саморозвиток, як на мене, найбільший «мінус» ґаджетів. Що ж до «плюсів», звичайно, неможливо недооцінити доступність, необмеженість, свободу у спілкуванні, інформативну вичерпність. Саме те, що вимагає від кожного з нас сучасне навчання, рентабельна праця тощо.
На цьому можна було б закінчити порівнювати ґаджети та реальне спілкування, але не можу не сказати про те, що безпосереднє спілкування, на мій погляд, разом з емоціями, зоровим контактом завжди буде більш результативним, ніж опосередковане. Коли розмовляєш з людиною віч-на-віч, розумієш як вона інтерпретує твоє повідомлення: зі знаком + чи -. Це дає можливість, у разі потреби, довести власну думку, переконати, аргументувати, досягти компромісу в рішенні питання. Або ж, навпаки, краще зрозуміти свого опонента.
Зрозуміло, що світ не стоїть на місці: він змінювався, змінюється і буде мінятись. Гаджети стали незамінними нашими помічниками, ними ми користуємось щодня, але ми самі повинні контролювати цей процес, а не підпадати під владу штучного інтелекту. Та як би там не було, сподіваюсь реальне, живе спілкування ніколи не втратить своєї актуальності за будь-яких обставин у всі часи