Ответ: Стояв серед них самотній соняшник, як сторож у житньому брилі. Розкошували там кручені паничі та розтріпана наречена. Дикі ромашки біліли розсипом у мураві. Хміль крутився по тичині, забравшись на стріху, а по ньому велася повійка, яка розплющувала очі зі сходом сонця, а із заходом заплющувала.

Явори та ясени, дуби й липи, здавалося, народили цю хатку, а хата вродила яблуні, вишні, груші, сливи й насіяла навколо себе квітів. Загорожа замість воріт, перелаз замість хвіртки й журавель-криниця край вулиці теж були нуби, зродженні, мов би їх ніхто ніколи не ставив, не копав. Як і широке гніздо на хаті біля димаря, де жив бузько-мудрець, він відчиняв своїми крилами весну, я зачиняв літо.

Объяснение: надеюсь помог