Контракт, укладений між українською організацією (продавець) та німецькою фірмою (покупець), містив положення про застосування до нього німецького права в тому стані, в якому воно діє на момент укладення контракту, і всі відповідні можливі зміни у вибраному праві не застосовуються. Дайте правову оцінку ситуації. Чи можливе неврахування подальших змін у законодавстві згідно з українським правом і доктриною МПрП? Чи повинен український суд визнати дійсність такого вибору сторонами права? Якщо ні, то яке право він повинен застосувати?
More Questions From This User See All
Answers & Comments
Ответ:
Згідно зі статтею 9 Кодексу законів про приватне міжнародне право України, сторони можуть самостійно визначати право, що буде застосовуватись до їх договору. У цьому випадку, сторони уклали контракт і узгодили, що до нього буде застосовуватись німецьке право в тому стані, в якому воно діяло на момент укладення контракту. Таким чином, цей вибір права підлягає визнанню українським судом, якщо він не суперечить законодавству України.
Щодо питання неврахування подальших змін у законодавстві, то згідно з доктриною МПР, вибір сторін не повинен суперечити принципам громадського порядку країни, до якої він буде застосовуватись. Тому, якщо внаслідок подальших змін у німецькому законодавстві контракт стає незаконним з точки зору принципів громадського порядку України, то український суд може відмовитись визнавати дійсність такого вибору.
Отже, якщо вивчити все законодавство України та з"ясувати, що принципи громадського порядку України не порушуються вибором німецького права, то український суд має визнати його дійсним. Однак, якщо принципи громадського порядку порушуються, то український суд має визнати, що контракт підлягає застосуванню українського законодавства.